Регистрация    Войти
Авторизация
» » » » Ярослав Сухий: «Провладний депутат – не кріпак!»

Ярослав Сухий: «Провладний депутат – не кріпак!»

Категория: Позиция » Cтатьи » Общество

Ярослав Сухий: «Провладний депутат – не кріпак!»На початку 2000-х років економіка України, як ми пам’ятаємо, зростала, сьогодні ж, на фоні світової системної кризи наша держава переживає економічний спад. А в кризові часи слабкі ланки політичних проектів проявляються чіткіше і несуть загрозу для тих, хто зв’язав із ними свою долю. 

 

Правляча партія будь-якої країни, якщо не має чіткої ідеології, не здатна запропонувати суспільству привабливе майбутнє, з часом перестає бути опорою влади. Такий шлях пройшла у сусідній державі згуртована провладна «Єдина Росія». Загалом політичні структури на пострадянському просторі більш соціально-популістськи орієновані, що, безумовно, ставить їх в пряму залежність від примх електорату.

 

Про виклики часу, що стоять сьогодні перед провладною Партією регіонів і перебіг започаткованих владою реформ, розповів ПОЗИЦІЇ народний депутат України Ярослав Сухий.

 

– Ярославе Михайловичу, я невипадково дещо відокремлюю Партію регіонів від такого концептуального поняття як влада. Після того, як основні ключові посади зайняли безпартійні, а також не члени Партії регіонів, стало зрозумілим, що йде переформатування влади і, мабуть, складеться команда професіоналів. Як взагалі у країні проходять економічні, соціальні реформи і найбільш резонансне питання – соціальні ініціативи президента?

 

– На початку 2000-х років економіка України, дійсно, зростала. На всесвітньому економічному форумі у Лондоні світові експерти с подивом і заздрістю казали, що є всі ознаки нового економічного дива – це зростання української економіки на 12,6 процентів ВВП. З 2002 року, коли прем’єр-міністром був Анатолій Кінах, а потім – Віктор Янукович, Україна інвестувала державні кошти у базові галузі господарства. Були розроблені законодавчі акти, які надавали переваг вітчизняному товаровиробнику.

 

Так, вступили в дію преференції для гірничо-металургійного комплексу, машино-, авто- та літакобудування, у повну силу запрацювали АТ «Мотор Січ», ЗАТ «ЗАЗ», сільськогосподарське машинобудування, які наповнювали бюджет. Цікаво, що в 2004 році розмір державних інвестицій в два с половиною рази переважав соціальні видатки, що дало змогу у 2003–2004рр. провести пенсійну реформу.

 

У 2005 році державні інвестиції катастрофічно скоротилися, і складали всього 45% від розміру соціальних виплат. Це показало, наскільки влада, яка виявилася досить слабкою, залежна від настроїв електорату. Українці теж переконалися, що безтямне підняття зарплати, пенсії, якщо вони не мають під собою товарної маси, призводить до інфляції.

 

Я був у Партії регіонів як в опозиції, так і при владі, і мушу сказати, що дійсно важко проводити реформи, які п’ять років до цього простоювали. Партія регіонів має власну ідеологію, яка може не для всіх зручна, чи приємна. І ця ідеологія – необхідність реформування. Якщо в Україні не буде модернізації, то вона залишиться на узбіччі стратегічного глобалістичного шляху.

 

Українці скаржаться, що зміна пенсійного віку для жінок – це непопулярна міра. Проте саме це дало можливість розвантажити бюджет на проведення край потрібних соціальних програм. Податкова реформа дала зрозуміти, хто має платити, а хто може не платити. Тільки у 2011 році у держбюджет додатково надійшли 24 млрд. грн.

 

У ці кризові часи нам би повернути ті 30 млрд. грн., які країна щорічно за рішенням попереднього прем’єр-міністра віддає росіянам як додаткову ціну за кабальні газові угоди! Звичайно, тоді ми мали б зовсім інші настрої у людей.

 

Я представляю металургійний регіон – Запорізьку область і, на жаль, мушу відмітити, що Україну за продуктивністю праці нещодавно обігнала навіть така «високорозвинена» країна як Молдова, а перед тим – Грузія...

 

Але для успішного проведення реформ у українців повинне бути чітке розуміння того, що відбувається, і коли це закінчиться.

 

– Ви згадали про Грузію. Наскільки я знаю, зараз прем’єр-міністр Микола Азаров прискіпливо вивчає досвіт цієї країни щодо реформування у першу чергу владних структур та присікання корупції. Чи може Україна, яка йде тим шляхом, що і Грузія, наприклад, беручи кошти у МВФ на проведення реформ, використати її досвід?

 

– У суспільстві сьогодні може скластися хибна уява, що навести порядок із корупцією, бюрократами і казнокрадами можна одним методом, так званим «китайським», коли злодіїв виводять на стадіон і привселюдно розстрілюють. Але насправді все повинно робитися інакше. Тому, свого часу я вітав призначення Петра Порошенко міністром економіки; і Валерій Хорошковський (перший віце-прем’єр-міністр. – Ред.) на своєму місті. Прийшли молоді менеджери-управлінці, які повинні відчувати власну відповідальність за майбутнє України.

 

Для подолання корупції треба розібратися з такою проблемою як дерегуляція економіки. Ну не може не бути корупції, коли кожен крок треба погоджувати! На недавньому депутатському прийомі у Шевченківському районі Запоріжжя я стільки наслухався скарг про те, скільки й кому треба дати! Схему дозвільної системи потрібно зламати, залишаючи тільки дійсно необхідне.

 

Ми можемо щось перейняти у Грузії, а можемо йти власним шляхом, бо ця країна за розміром – навіть не Україна, а як дві наші області. Але треба щось робити, бо як говорять студенти: «Нас это достало!». Не може чиновник бути вище за людину, бо це люди його поставили й найняли.

 

Я зараз у провладній партії, можу бути в опозиції, але треба розуміти, що в опозиції не до народу, а до якихось точок зору. Сьогодні я не бачу в пропозиціях від опозиціонерів щось такого, на що можна опертись, наприклад, у реформуванні економіки і наближенні до грузинського шляху.

 

– На травень-червень намічені нові переговори нашого президента з Володимиром Путіним, який до того часу, мабуть, приступить до обов’язків президента Росії, щодо газових питань. Якщо не буде досягнута домовленість на користь України, то як це буде відображатися восени в кабінках для голосування з боку нашого електорату?

 

– Ми прекрасно розуміємо, що така висока ціна на газ повинна кимось бути оплаченою. Зрозуміло, що соціальні ініціативи президента з’явилися тому, бо ми не можемо й подалі втрачати купівельну спроможність населення! Для кого тоді новенькі автомобілі від ЗАТ «ЗАЗ», чи двигуни на літаки АТ «Мотор Січ», якщо не кожен може собі дозволити купити машину чи навіть квиток на літак за 1200 грн. від Запоріжжя до Києва?!

 

Сьогодні влада, розуміючи цю ситуацію, не підвищує для населення ціну на газ, хоч виділяє з держбюджету кошти на дотування НАК «Нафтогаз Україна». Я знаю, які настрої в партії «Єдина Росія» по відношенню до нашої країни, там теж підіймається питання: «За що ми так жорстоко покарали Україну?». Як це, 450 доларів тут, і 250 – у Німеччині? Мені здається, що має перемогти здоровий глузд.

 

Наш електорат вже розуміє, що ціна на газ неправильна, і він не має так мало платити. Якщо поставити реальну ціну, то половина населення вимре і вимерзне зимою. Найжахливіше те, що Україна нікуди не може подітися і вимушена купувати цей газ, і як наслідок підвищувати ціну на власну продукцію. Переговори з Росією йдуть важко, але вимагати від нас вони нічого не можуть; це неправомірно.

 

На сьогодні Україна розглядає питання про альтернативні джерела опалення для населення, а також в хімічній, металургійній промисловості. Ми пішли шляхом реформування НАК «Нафтогаз», проведення якого вимагає Європа. Я сподіваюся, 2012 рік буде переломним у визначенні наших прямих стосунків із Росією із газових питань. Дуже погано, що російські урядовці намагаються говорити з нами мовою ультиматуму, що неприпустимо.

 

– Продовжуючи тему перегонів, скажіть, можливо, влада не дуже зацікавлена в тому, щоб підіймати свій рейтинг у цілому, бо ставка, як мені здається, зроблена на мажоритарну систему, і будуть обиратися люди, які самі по собі щось коштують для електорату. Чи це так?

 

– Цей сумнівний експеримент із партійними списками, формуванням коаліції завершився повним провалом. Українці прагнуть бачити конкретну людину, якій вони делегували свої владні повноваження, до якої можуть прийти на прийом за допомогою. Це повинна бути людина, яка своїми справами довела відповідальність перед громадою. Якщо це не байдужий політик, то він і на сесії буде так себе поводити. Феномен мажоритарної системи виборів примусить владу розмовляти! І це великий плюс для партії.

 

Вважаю, що у парламенті нового скликання має бути ситуативна більшість. Наприклад, коли ми розглядаємо дійсно важливий для України проект, то маємо від трьохсот до трьохсот двадцяти голосів.

 

– На наступні вибори за мажоритарними списками підуть не тільки провладні кандидати. Не може так скластися, що розпорошаться голоси виборців, і до влади прийдуть опозиційні політики або навіть несистемні особистості?

 

– Провладний депутат – це ж не кріпак! Я бачив у сесійній залі голосування опозиції за проекти від влади, голосування і виступи провладних депутатів за проекти від опозиції. Кожен народний депутат повинен пам’ятати про інтереси його округу. Для виконавчої гілки влади важливо, щоб у парламенті були досвідчені люди, які розмовляють не лозунгами, а є професіоналами в кожній конкретній галузі.

 

– Як Ви бачите з висоти Києва, наскільки в Запоріжжі на сьогодні згуртована провладна команда міста і в цілому регіону?

 

– Вона, в першу чергу, має бути компетентною. Ще з часів Радянського Союзу мене насторожують такі вирази як «згуртована партія», «моноліт». Сьогодні йдуть нормальні процеси оздоровлення і ротації, і не треба цього лякатися. Нарешті експерименти над областю закінчилися, і облдержадміністрацію очолила людина, яка знає цей край і є комунікабельною. Олександр Миколайович Пеклушенко на своєму місці!

 

Сьогодні люди висловлюють своє незадоволення щодо непопулярності реформ, але це ми мусимо витримати і зробити все, щоб мінімізувати соціальні наслідки реформування.

 

Сергій ЗНАМЕНСЬКИЙ

 

По теме: Підводні камені бізнесу