Регистрация    Войти
Авторизация
» » » » Мистецька спадщина родини Одайників

Мистецька спадщина родини Одайників

Категория: Позиция » Cтатьи » Культура

Мистецька спадщина родини ОдайниківВідомий художник Вадим Одайник вносить ноту романтичності у звучання полотен і проникливо передає психологію людей, звеличує їх, представляючи великим планом. Його монументальні полотна стають справжніми взірцями національної мистецької спадщини. 

 

Колекція робіт видатної родини Одайників зберігається майже в ста музеях світу. Невеликий, проте вагомий доробок – першокласні 17 творів династії – належить Запорізькому художньому музею. І це зібрання значно багатше, ніж колекція творів цієї династії в Національному художньому музеї України у Києві.

 

По словам куратора Тамари Гончаренко, старшого наукового співробітника Запорізького художнього музею, родинне коло митців представляють яскраві творчі особистості – народний художник України Вадим Іванович Одайник, його діти – заслужений художник України Сергій Вадимович та народний художник України Оксана Вадимівна, дружина Сергія Одайника – Галина Бородай.

 

Вадим Одайник (1925–1984) вступив на самостійний творчий шлях на початку 50-х років, молодий за віком, та зрілий за життєвим досвідом. Під час Великої Вітчизняної війни 17-річний юнак пішов на фронт і відважно воював у танкових частинах. Тяжке поранення ледве не завадило його палкій мрії – стати художником.

 

Школу реалістичної майстерності він успішно освоїв у стінах Київського художнього інституту. Працюючи в різних живописних жанрах (тематична картина, портрет, пейзаж, натюрморт), прагнув утілити у своїх персонажах оптимізм, духовне багатство, працелюбність.

 

Подвиг нашого народу у суворих воєнних випробуваннях і трудових звершеннях правдиво відтворений у монументальних картинах «Затишшя» (1970) та «Будівники Київської ГЕС» (1963), що відкривають експозицію виставки. В Україні Вадиму Одайнику присуджують звання народного художника за картину на тему з гуцульського життя («Троїста музика»), наповнену ліричною задушевністю й колірною поліфонією.

 

У творчій родинній атмосфері та прекрасному колі художньої інтелігенції (Т. Яблонська, Є. Волобуєв, С. Шишко, Б. Рапопорт та ін.) формувався духовний світ Сергія (1949 р.н.) й Оксани (1953 р.н.), котрі наслідували сімейну професію (їх мати – відомий живописець Зоя Одайник-Самойленко). Обидва закінчили Республіканську художню середню школу імені Т.Г. Шевченка й Київський державний художній інститут.

 

Схильність до полотен великого розміру, ретельне вивчення натури, тонка спостережливість, глибоке осмислення проблем сьогодення притаманне мистецтву Сергія Вадимовича. Творчу діяльність він успішно поєднує з викладацькою роботою в Державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені М. Бойчука, обіймаючи посаду доцента.

Оксана Одайник атестована доцентом кафедри живопису та композиції Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, активний учасник масштабних арт-проектів в Україні та за її межами. У колекції музею – її два чудових ранніх полотна – «Ранок у Гурзуфі. Валя» та «Біля вікна» (обидві – 1985р.). Хранителька батьківської спадщини передала в дар музею три твори Вадима Івановича. Незабаром музейна колекція поповниться новими іменами з талановитої родини Одайників.

 

Галина Бородай (1949–1980) – донька відомого скульптора, народного художника України Василя Захаровича Бородая. Коротке, насичене творчістю й жіночим щастям життя випало на її долю. Але художниця (дружина Сергія Вадимовича) встигла багато: дала життя Дарії Одайник – спадкоємниці сімейної традиції – та створила свій гармонійний живописний світ, непідвладний часу у композиціях «Яблука» (1972), «Весною» (1977) та «Осінні квіти» (1978).

 

Життєдайне мистецтво видатної родини Одайників складає цілу епоху в історії вітчизняного мистецтва. Для шанувальників живопису постать Вадима Одайника завжди викликає неабияку цікавість: він залишив по собі витвори, що живуть поза часом і належать до числа справжніх скарбів світового рівня.

 

Віра ВОЛОДИМИРОВА