Україна ризикує залишитись самотньою

Світ живе в передчутті терактів. Кривава трагедія у Парижі, що забрала кілька сотень життів, вчергове нагадала про те, в якому крихкому мирі ми живемо. Услід за Францією повідомлення про можливі теракти почали з’являтись у Бельгії, Німеччині, бойовики пригрозили, що наступними жертвами їхніх терактів стануть Рим та Вашингтон. Світ завмер у відчутті загрози.

І на цьому тлі на міжнародну арену повернувся Володимир Путін. Російський лідер, який ще нещодавно мав усі шанси перетворитись на ізгоя, сьогодні знову стає впливовою фігурою.

Посилення ролі Росії у вирішенні долі Ісламської держави автоматично означає послаблення уваги міжнародної спільноти до України. Ось уже кілька тижнів на Донбасі не вщухають обстріли, а спостерігачі відзначають, що про дотримання Мінських домовленостей можна забути. Та світ цього не бачить – там переймаються про власну безпеку.

Відновлення бойових дій на Донбасі вимагає від України ухвалити бюджет на наступний рік – у ньому обіцяють передбачити 100 млрд грн на посилення обороноздатності країни. Благо, і військові авто, і зброю в Україні робити вже навчились, а бойового духу нашим хлопцям не позичати.

Однак проблема у тому, що ситуацію в країні розгойдують не лише зовні, але й зсередини. Українців призвичаюють до думки, що слід терміново відправити у відставку уряд і провести нові вибори до ВР. Критикують дії Кабміну. На державних підприємствах, які за багато років почали приносити прибутки, влаштовують показові обшуки під егідою виявлення корупційних схем. Навіть міністра юстиції Павла Петренка викликають на допити у Генпрокуратуру, причому за позовом колишнього «регіонала». Нинішній уряд перейшов дорогу чималій кількості олігархів, позбавивши їх можливості продовжувати грабувати країну. Тож вони розпочали проти Кабміну та пропонованих ним реформ справжню інформаційну війну, пропонуючи нові формати співпраці та реформи власного виробництва.

Та найгірше, що під прикриттям турботи про українців в країні створюється так звана «широка коаліція» – українці ще пам’ятають «ширку» Януковича та Тимошенко, які фактично роздерибанили країну між собою на довгі роки. На цей раз основою «широкої коаліції» має стати БПП, «Опоблок», а також представники «Відродження», «Самопомочі» та кілька позафракційних нардепів. Такий підбір потенційних партнерів легко пояснити: з колишніми ворогами, на яких лежать справи у прокуратурі, куди простіше домовитись, аніж із повноправними колегами по коаліції.

Як пише відомий політолог Кирило Сазонов, принципове рішення щодо створення союзу ухвалене – сторони вже ділять місця у Кабміні. У БПП цей процес курирують двоє вельми одіозних персонажів. Нардеп Сергій Березенко став відомим на цілу країну після виборів у Чернігові, коли переміг «гречаного» Геннадія Корбана. А Вадима Столара кияни знають як одного з головних столичних забудовників. Обоє негласних кураторів свого часу були дуже близькими до «космічного мера Черновецького» і не звикли особливо зважати на моральність того, чим займаються. Тож у своїй роботі над створенням «ширки» керуються принципом «вчасно зрадити – не зрадити, а передбачити». 

Мета творців нової коаліції цілком очевидна: отримати ручний парламент та несамостійний уряд, рішення якого повністю залежатимуть від вказівки згори. І задовольнити інтереси бізнес-оточення президента. Наприклад, ухвалити законопроект нардепа від БПП Анатолія Матвієнка, який фактично ліквідує мораторій на продаж землі під вивіскою «довготермінової оренди».

Тож вже незабаром на стіл президенту Порошенку має лягти документ, в якому будуть розписані надзвичайні переваги нового парламентського утворення, створення якого для широкого загалу буде пояснюватись необхідністю об’єднати країну. Порошенко, утворивши союз із екс-регіоналами, зможе стверджувати, що готовий на широкі жести перед мешканцями окупованого Донбасу. Створення такої коаліції навряд чи буде із захватом сприйняте членами БПП та й українцями загалом. Однак громадськість переконуватимуть, що створення «ширки» дозволить стримати Кремль і особисто Путіна, який сьогодні все менше боїться осуду міжнародної спільноти.

«Москва у захваті від такого сценарію та може допомогти за всіма напрямками. Ще б пак – це ж практично повна перемога – взяти владу в країні під контроль без військового втручання, зусиллями лише п’ятої колони», – стверджує політолог Сазонов. Українців готуються поставити перед вибором: або співпраця із «Опоблоком» і умовний мир із Москвою, або ж поновлення війни, коли Україна залишиться сам на сам із Путіним. Про те, що існує третій варіант, коли в країні продовжить працювати діючий уряд і не згортатимуться програми підтримки з боку західних партнерів, а відтак оборонні і соціальні програми, українцям не нагадуватимуть.

Олег ВАСИЛЬЧУК