Регистрация    Войти
Авторизация
» » » » Комиш-Зорянська громада: на часі розбудови

Комиш-Зорянська громада: на часі розбудови

Категория: Позиция » Cтатьи » Регион
Комиш-Зорянська громада: на часі розбудови Керівник Комиш-Зорянської селищноїоб’єднаної територіальної громади Більмацького району Запорізької області Ігор Гнатуша стояв у витоків децентралізаційної реформи в Україні, першим здійснив об’єднання громади і далі цим шляхом пішли усі райони області.
 

Окрім основної роботи він сьогодні допомагає українським військовим. Справа в тому, що через Більмацький район йдуть поїзди Збройних сил України на Маріуполь. Так Ігор Гнатуша постачає ЗСУ паливо, запчастини, воду, загалом усе, чого потребують солдати. Він знає майже усіх комбригів Збройних сил України, адже вони постійно звертаються до Ігора Вікторовича по технічну допомогу.

 

Ще на території громади дислокуються «срочники». На Новий рік для них завжди передбачені гостинці від Комиш-Зорянської ОТГ. Ігор Гнатуша каже, що тушонка у військових є, але на свята наші захисники ласуватиме смачною ковбасою, сирами, м’ясом, приправляючи новорічні страви кетчупом та іншими смачними приправами. На десерт, звісно, солодощі.

 

Днями керівника Комиш-Зорянської ОТГ Ігоря Гнатушу, який ще очолює Асоціацію громад Запорізької області, нагороджено орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм ІІІ ступеня».

 

Ігор Вікторович розповів ПОЗИЦІЇ про діяльність своєї громади:

 

– До 2015 року всі бюджети з територій йшли на Київ, а звідти вже розподілялись. Фактично 90 відсотків усіх громад селищних рад були дотаційними. Два роки тому з приходом уряду Володимира Гройсмана була змінена податкова система в рамках децентралізації, відповідно до якої більша частка доходів має залишатись на містах, а саме: 60% податку на прибуток (основна бюджетна складова), акцизи, заправки…

Власне, коли ми об’єднались, то із Міністерством регіонального розвитку України буквально разом творили законодавство – так у Києві з нами були на постійному зв’язку. Навіть постанови Кабміну йшли до нас телефоном. На верху розуміють, що їм не все видно, що робиться на місцях, а закон потрібно робити такий, щоб зручним був для усіх людей. Прораховувались навіть елементарні речі, такі як за буквою закону перевести медика із району до громади.

 

– Чи задоволена громада передбаченою законом субвенцією від держави?

– 2016 рік ми почали життя в новому децентралізаційному бюджетному розрізі, а міста обласного значення – з 2015-го. Ми взяли гроші і повноваження, хоча у нас в 5 разів зросла дохідна частина, але і повноважень додалось вп’ятеро.

 

Щодо роздачі субвенцій на інфраструктуру, то у нас залишився топонімічний термін «селище міського типу». На сьогодні держава грошей на вказані території не дає, і ще менший коефіцієнт йде на освіту. Фактично держава до нас застосовує міський коефіцієнт, хоча деякі смт часом виглядають гірше, ніж села, а їх прирівнюють до міста.

 

У мене 5 сільських рад – Білоцерківка, Благовіщенка, Комиш-Зоря, Ланцеве, Шевченківське. До об’єднання сукупний дохід складав 3,5 млн грн, після – в перший рік, 2015-й, 10,5 млн грн, 2016 рік – 17 млн грн, 2017 рік – 20 млн грн. Є з чого планувати...

 

– Децентралізація відбулась, але лишились селищні та райради. Яким чином відбувається їх співіснування з громадами?

– Районним радам дали фінансування, а сільським і селищним – ні. Мовляв, якщо утворюєте громаду, то освоюйте ці 60% податку на прибуток. З 2015 року селищні ради не відповідають ні за освіту, ні за медицину, ні за культурну складову. Ці повноваження передані в районні ради. Зрозуміло, люди не знали, що юридично повноважень в них вже немає, окрім питань благоустрою і видачі довідок, але гроші продовжують йти у райради.

 

Коли створювались громади, законодавство не врахувало такого чинника, тому ми пішли, як кажуть, попереду поїзда. На мою думку, вважаю, з нею солідарні усі голови громад, у структурі області райони як такі не потрібні. На сьогодні є громади, облдержадміністрація, з якою ми безпосередньо працюємо. Структура як район – просто непотрібний. Громадам утримувати райони вважаю за зайве. Нам по силах виконувати усі повноваження разом з областю.

 

– Як законодавчо вирішується земельне питання?

– Коли ми об’єднувались, то очікували змін на краще. Ми територія сільського призначення. Наш ресурс – земля. У законі про об’єднання територіальних громад сказано, що землі за межами населених пунктів передаються у власність новоствореним громадам. І я на територіальних зборах говорив мешканцям, що ми разом будемо розпоряджатись ставками-балками тощо так, як це робив Держкадастр, який, до речі, і в очі не бачив підвідомчої території. Але чомусь вони вирішують, що кому належить.

 

Так от, на одному зі зборів підіймається в залі чоловік і каже: «Ігоре Вікторовичу, Вас обдурять». Я йому: «Закон вже виписаний. Бути такого не може». Минув час. Кожного року я звітую про зроблене колишнім сільськім радам. На одному з таких звітів знов той самий чоловік: «Ну що я казав?»…

 

Дійсно, цей законопроект пройшов в першому парламентському читанні і досі не прийнятий. І це є проблема для розвитку територій. На даний час 37 тис. га землі нам не передались. Сподіваємось, на останньому пленарному засіданні ВР, або у І кварталі наступного року ухвалять.

 

– Тобто закон по землі є, а повноважень громадам не надали?

– Так. Можливо причина такого зволікання в тому, що з громадами складніше домовитись щодо користування землею сторонніми особами.

Крім того, потрібно змінити законодавство щодо оподаткування землі, а саме ввести податок на користування землею сільхозпризначення. Наразі через законодавчу розмитість у людей, які займаються землеробством, є можливість уходити від оподаткування. Одноосібники, фермери мають право декларувати свої доходи, але не зобов’язані. І от оця дохідна складова наших територій до нас не доходить. Хоча тут усе просто: якщо ти береш земельну ділянку у користування, то маєш знати, який податок заплатити за користування. До речі, сто відсотків податку на землю має йти в громаду, тому, можливо, держава і не дуже зацікавлена в земельній новації.

 

Цього року тільки 1000 га з мого господарства вийшло, тобто до 1 млн грн громада втрачає. Для нашої території це шалені гроші. Введіть єдиний податок, неважливо, яка форма власності, і тоді грошей з’явиться і на світло, і на опалення та інші потреби. Та й фермер, оцінюючи рентабельність, замислиться – потрібно йому брати землю в користування чи ні.

 

Отже, повернемось до нашої розбудови. Ми беремо різні гранти, зокрема, по соціалізації переселенців. Наш район наближче за усіх знаходиться до зони бойових дій – розмежування 80 км. Півгромади географічно межує з Донецькою областю. Український фонд соціальних інвестицій надав громаді грант на 4,2 млн грн. 2016 року було велике навантаження, але виправдане. За 2 млн грн побудовано будинок для 24 переселенців, а 2,2 млн грн, передбачені на соціальні об’єкти, ми вклали у реконструкцію школи. Наступного року таким же шляхом переобладнаємо медичні заклади первинної ланки.

 

– Ваші побажання до Нового року?

– Ми живемо однією великою сім’єю. Хочу подякувати територіям з базовими господарствами, які утримують водогін. Дякуючи їм забезпечена подача води, електрики. Усім мешканцям громади бажаю оптимізму, разом у нас все вийде. Рік Собаки хай приносить гранти, державний добробут. Потихеньку станемо на ноги, а наші діти і онуки будуть жити у чудовій державі. Колегам із інших громад бажаю міцної дружби, нехай звертаються, усім допоможемо і зарадимо. Також бажаю позитивних перегонів у здобутках.

 

У тему

Проекти, що здійснюються

 

ПОЗИЦІЯ звернулась до членів Комиш-Зорянської ОТГ, щоб почути, що вони думають про сьогодення та майбутнє у громаді.

 

Раїса Бризицька, директор Благовіщенської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів:

– Коли засновувалось наше ОТГ, я була настроєна скептично, але вірила не стільки у реформу, скільки у нашого очільника Ігора Вікторовича Гнатушу. І не помилилась. Він за невеличкий проміжок часу на території зрушив те, що стояло десятиліттями. Вперше з 1998 року школі виділено гроші на ремонт даху. Встановлено сучасну модульну котельню. Раніше стояли котли 1966 року випуску. У Новому році усім бажаю творчого натхнення, щоби робота приносила не тільки задоволення, а й гроші.

 

Олександр Костенко, начальник відділу культури Комиш-Зорянської об’єднаної територіальної громади:

– До недавнього часу у нас з опаленням у Будинку культури були великі проблеми. Тепер, дякуючи об’єднанню громади і вкладеним нею коштам, у приміщенні тепло.

 

Щодо стану культури, то у нас відроджуються самодіяльні колективи. Ми запроваджуємо територіальні фестивалі. Того року у нас був проведений фестиваль «Родинне суцвіття». Після цього заходу, у рамках культурного обміну, Білоцерківка стала запрошувати Благовіщенку, а та – Ланці. І це дякуючи тому, що на культурну складову звернуло увагу керівництво громади. Тепер у нас працюють три колективи зі званням «Народний». Проводяться новорічні ранки, мешканці самі пропонують свої послуги побути Дідом Морозом. Адже поки діти пам’ятають цього персонажа, ми не можемо від нього відмовитись.

 

Бажаю, щоб мої колеги повертались до людей, приділяли їм більшої уваги. Адже люди і є наша культура. Дякуючи нашій цілеспрямованості ми впораємося з поставленими задачами за підтримки, звісно, області та Києва.

 

Олександр Ребро, староста села Білоцерківка:

– В кінці 2016-го мене обрано старостою. За рік активної участі громади зроблено багато. Ще минулого року в школі і садку не було води. Тепер вона проведена. Силами ентузіастів відремонтовано спортзал. У столовій реконструйовано посудомийки. Наразі ремонтуємо клуб, який свого часу збудував КСП «Восток». Колгосп розпався, а клуб лишився. За сприяння Ігора Вікторовича Гнатуші у реконструкцію було вкладено гроші, тому що видно, що тут люди прагнуть змін на краще і готові долучитись до цього.

 

У Новому році бажаю побільше справжніх господарів своєї землі. Впевнений, що за нами світле майбутнє, адже ми його творимо своїми руками.

Як нам таємничо повідомив Олександр, він на святкових заходах на відкритті відремонтованого Будинку культури, 30 грудня, має намір освідчитись своїй нареченій. Бажаємо молодим щастя, добробуту і гарних діточок.

 

Наталія НЕСТЕРЕНКО, фото Володимира САЛЬНІКОВА

 

Джерело Позицiя

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.
Написать комментарий
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Введите код: