Ігор БАТРАК : «Перш за все ми повинні дбати про людей!»

Для цієї поїздки знайшлося декілька приводів. Перший з них – підготовка до нового навчального року. Підкреслимо, в громаді вона проходить дуже інтенсивно. Другий привід –п’ятиденний навчальний візит до м. Люблін (Польща), який відбувся в рамках програми «Кращі практики надання житлово-комунальних послуг у контексті впровадження реформи децентралізації». Серед його учасників був і голова Великобілозерської ОТГ Ігор Батрак. Користуючись нагодою, ми звернулися до керманича з проханням про інтерв’ю.

– Освіта – одна з найбільш проблемних сфер життєдіяльності будь-якої громади. Не є виключенням і Великобілозерська ОТГ. Нещодавно було прийняте рішення про закриття двох шкіл, яке спричинило багато галасу. Як зараз йде підготовка до Дня знань – 1 вересня?

– На сьогодні в нас дійсно пройшла невеличка реорганізація. Дві нетипові школи, які не відповідають вимогам сучасності, згідно сесійного рішення були закриті. Пристрасті не вщухають й досі. Але ті, хто підбурює людей висловлювати невдоволення, перш за все вирішують власні політичні питання. Інтереси мешканців громади й насамперед дітей їх не цікавлять зовсім. Та ми, як керівництво, повинні дбати про людей! Про що казати, якщо одна школа – це колишній гуртожиток, пристосоване приміщення, в якому немає ні їдальні, ні спортзалу.

 До другої будівлі також є багато питань. В ньому відсутня спортивна зала, а їдальня знаходиться в окремому приміщенні, в ньому ж і туалет. Це порушення всіх існуючих санітарних норм! Хочу зазначити головне: ми в жодному разі не хотіли таким чином заощадити кошти. Це звинувачення, яке нам закидають, не відповідає дійсності. Ми й надалі будемо робити все, щоб діти, які мешкають в громаді, зростали в рівних умовах. Тобто мали змогу користуватися всіма соціальними благами, які дає типова школа. Ми повинні берегти наших дітей. Кожного року до першого класу йдуть від 70 до 80 дітлахів, не більше. У зв’язку з цим дуже доцільно пригадати, скільки дітей мають навчатися в одному класі.

– Здається, що низька наповнюваність класів у школах Великобілозерської громади - це проблема, яка виникла не тиждень тому?

– Це так. Але повторюся, гроші – не головне. По-перше, діти повинні зростати у соціумі. Який клас не візьми, завжди є сильні діти, а є більш слабкі. В процесі навчання вони спілкуються між собою та допомагають одне одному. Завдяки цьому слабкіші діти поступово підтягуються до рівня знань та навичок більш розвинених однолітків. По-друге, є цифри, від яких нікуди подітися неможливо. До недавна у Великобілозерському районі працювали сім шкіл, фактично для 700 дітей. У цьому році заяви про вступ до першого класу навчально-виховного комплексу №1 написали батьки 35 дітей. Тепер давайте віднімемо цю цифру від загальної кількості дітей, тобто від вісімдесяти. Залишається 45 дітей на шість шкіл. Де логіка? На сьогодні в усіх п’яти школах тривають ремонти. Десь вони завершені, десь – поки ні. Але до першого вересня буде обов’язково поставлена крапка.

– Чи вистачає субвенції на освіту, яку надає держава?

– Сьогодні розмір субвенції на дитину складає близько 24 тисяч гривень. І якщо вартість утримання однієї дитини у Великобілозерському НВК №1 становить 18 тисяч гривень, в інших школах ця цифра набагато вища. Найбільше коштів на це витрачається зараз в школі села Гюнівка – 32 тисячі гривень. Але це окремий старостинський округ. Якість викладання там доволі висока, діти навчаються добре. Питання про її закриття не стоїть зовсім. Тому, мені здається, не дуже правильно казати, вистачає коштів чи ні. В більшості випадків ми робимо їх перерозподіл, тому ситуація під контролем. Але ніхто не може сказати, яким буде розмір освітньої субвенції наступного року.

– Ви щойно повернулися з Польщі, куди у складі делегації ваших колег - голів громад, їздили переймати досвід...

– Цей візит став можливий завдяки Програмі «U-LEAD з Європою» та Запорізькому Центру розвитку місцевого самоврядування. Його головною темою було надання житлово-комунальних послуг. Для нас ця тема дуже актуальна. В селі Велика Білозерка є сміттєзвалище, будівництво якого майже завершене. Але закон змінився. Сьогодні сміття можна приймати тільки тоді, коли є обладнання для його переробки. В нас воно відсутнє. Щоб було зрозуміло: у місті Енергодар, яке нараховує 50 тисяч населення, свого сміттєзвалища немає. У селі Мала Білозерка, де мешкають 8 тисяч людей, також.

Ми їздили дивитися, як польські гміни (це теж саме, що й наші громади) співпрацюють у вирішенні цих питань. А саме об’єднуються та утримують сміттєзвалища. Ми вже надали документи до Запорізьких облдержадміністрації та облради, в яких проінформували про те, що нам потрібно закупити відповідне обладнання. Існує й інший шлях – залучити для цього європейські кошти. Приклади плідної співпраці в цьому напрямку є. Ми стали одними з переможців конкурсу Програми «U-LEAD з Європою: створення ЦНАП». Днями нас відвідали представники цієї програми. Вони залишилися дуже задоволені тим ремонтом, який ми зробили у приміщенні, де буде облаштовано Центр надання адміністративних послуг. До нового року нам обіцяють надати меблі, сучасні комп’ютери, провести навчання персоналу.

– Поділіться враженнями, що з побаченого в Польщі, вразило вас найбільше?

– Треба розуміти, що до створення гмін Польща йшла майже тридцять років, в нашій країні реформа триває лише чотири. Перше, що мені сподобалося – це те, яку увагу вони приділяють питанням енергозбереження. Альтернативні види опалення там дуже поширені. В Польщі зараз дуже успішно діє програма допомоги населенню по встановленню сонячних батарей, заміни котлів опалення на більш енергоефективні, при тому, що самі громадяни відшкодовують лише 5% вартості проекту. Всі інші грошівиділяє Євросоюз. Зрозуміло, що все побачене в Польщі впровадити у Великобілозерській громаді без державної підтримки та допомоги ЄС дуже важко, майже неможливо. Але все одно ми з впевненістю дивимося у майбутнє й налаштовані сумлінно працювати. Хто подбає про нас, якщо не ми самі?

Відверто про головне

Наших наступних співрозмовників ми попросили прокоментувати ситуацію із закриттям шкіл у Великобілозерській громаді.

Вікторія Дуденко, перший заступник сільського голови:

– Утримувати школи, які зараз знаходяться в процесі ліквідації, було дуже важко. Кожна з них обходилася нашому бюджету в три мільйони гривень на рік. Але по факту зиску від таких витрат не було. Не хочу поглиблюватися у зайві подробиці, але вважаю, що рішення про закриття цих шкіл було цілком обґрунтоване та необхідне.

Олена Малигіна, директор Великобілозерського навчально-виховного комплексу №1:

– Як фахівець, цілком підтримую реорганізацію, що відбулася в освітній сфері нашої громади. Звісно, більшість людей з острахом ставляться до змін. Зрозуміло, що це – болісне питання. Але реформи для того і існують, щоб робити життя кращим. Треба ж з чогось починати!

Володимир БУТ, фото Володимира САЛЬНІКОВА

Джерело Позицiя

С фотоотчетом Вы можете ознакомиться ЗДЕСЬ