Реєстрація    Увійти
Авторизація
» » » » Петро УДОВЕНКО: «Відкриття ринку землі ставить багато запитань, на які немає відповіді»

Петро УДОВЕНКО: «Відкриття ринку землі ставить багато запитань, на які немає відповіді»

Категорія: Суспільство, Регіон

Петро УДОВЕНКО: «Відкриття ринку землі ставить багато запитань, на які немає відповіді» Наприкінці березня 2020 року Верховна Рада України ухвалила закон, який запровадив ринок землі. Згідно з документом, з 1 липня 2021-го в державі стартує купівля-продаж земель сільськогосподарського призначення.


І якщо до прийняття цього закону в суспільстві не вщухали дискусії з приводу того, чи потрібен взагалі земельний ринок у нашій країні, то тепер українців хвилює інше: чого, власне, чекати від відкриття ринку землі і хто стане власником родючих чорноземів? Для аграріїв ці питання є життєво важливими.

 

Про те, чим може обернутися реформа для тих, хто безпосередньо працює на землі, і не тільки, ПОЗИЦІЇ розповів Петро Удовенко – керівник сільськогосподарського виробничого кооперативу «Новомихайлівський», член Громадської спілки «Аграрний союз України». Нещодавно за його особистим запрошенням ми відвідали село Новомихайлівка Запорізької області, яке сьогодні входить до складу Чернігівської територіальної громади.

 

- На вашу думку, наскільки Україна готова до відкриття ринку сільськогосподарських земель?

– На жаль, відкриття ринку землі ставить багато запитань, на які немає відповідей. Сьогоднішня модель земельних відносин, як це не парадоксально звучить, є основою конкурентоспроможності нашого аграрного сектору. Я маю на увазі фактор доступної оренди і можливість не відволікати інвестиційні кошти на викуп землі, а використовувати їх на придбання нових технологій та техніки. Коли закон набере чинності, про це можна буде забути.

 

Давайте згадаємо й про те, яким поспіхом він приймався, коли впродовж 8-годинного засідання депутати встигли розглянути більше 700 правок до законопроекту. Про відповідну базу, якою, перш за все, має бути готовність держави надати кошти вітчизняним фермерам, аби вони отримали можливість викупити землю, я не кажу зовсім. А законодавча площина? Не є секретом, що сьогодні земельна сфера – одна з найбільш корумпованих в Україні. Як в таких умовах фермер зможе захистити себе, скажімо, від рейдерів? Тому, мені здається, відповідь цілком очевидна. Все зроблено, як завжди.

 

– Сьогодні уряд позиціонує своє половинчасте рішення про вільний продаж землі як справжній прорив. Але чи так це насправді?

- На моє переконання, все, що відбувається сьогодні, «заточене» на продаж землі олігархам, для яких вона буде об’єктом спекуляцій та джерелом отримання надприбутків. Наведу приклади. Я знаю, що в мене є договір оренди, який діє ще п’ять років, але людина хоче продати цю землю. Як виходити з ситуації в разі, коли такі випадки стануть масовими?

В законі написано, що право першочергової купівлі належить саме орендареві. СВК «Новомихайлівський» – це юридична особа. Але ми знаємо, що спочатку право купувати наділи мають тільки фізичні особи, не більше 100 га в одні руки. Юридичним же доведеться почекати до початку 2024 року. А хто є фізичною особою у кооперативі? Засновник! Та зовсім не факт, що у нього в наявності буде необхідна кількість коштів. На сьогоднішній день є встановлена вартість одного гектару землі, це – 1 тисяча доларів. Уряд та фахівці прогнозують, що з відкриттям ринку його ціна складе щонайменше 2 тисячі. Неважко прорахувати, що це буде за сума. Хто почне скуповувати землі? Ті, хто має багато грошей! Для чого? Знову-таки - з метою спекуляції!

 

Не менш цікавим моментом є реєстрація договорів оренди. Це взагалі дуже болісний процес. Припустимо, людина має певну заборгованість у банку. Немає жодного рішення суду або виконавчої служби стосовно того, що вона в якості покарання якимось чином обмежена у правах. Але якщо громадянин вирішить здати нам в оренду свою землю, цю угоду ніхто не зареєструє. Власник земельної ділянки укладає з нами договір оренди, ми, як господарство, підписуємо його зі свого боку та відправляємо його до відповідної служби. Людина вважає, що його земля вже перебуває в оренді, але через деякий час документ повертається і нам кажуть: «Ні, вибачте! Ми не зареєструємо його через те, що є банківський борг!» Хіба це не спланована підготовка до продажу землі?

 

– Не менш актуальним є питання розміру орендної плати за землю. Дуже часто аграріям закидають звинувачення в тому, що вона занадто мала. Чи є підстави для цього?

- Сільськогосподарська галузь завжди розвивалася не завдяки, а всупереч обставинам та державній політиці. Починаючи з 2000 року ми стали брати землю у короткострокову і довгострокову оренду. Крім цього, існує норма закону «Про оренду землі», відповідно до якої термін дії оренди не може бути меншим, як сім років. Хоча, на мій погляд, ідеальним був би 10-річний строк. Так чи інакше, це забезпечувало певну стабільність та можливість працювати на перспективу.

За 20 років орендна плата у нашому господарстві зросла у сто разів! Але у теперішніх умовах навряд чи це дає можливість розраховувати на якусь стабільність. Незважаючи на те, що зараз орендна плата, яку ми виплачуємо пайщикам, і заробітна плата працівників є головною статтею наших витрат. Ми добре розуміємо: щоб залишатися на плаву, оренду треба постійно підвищувати.

 

Що стосується її вартості, сьогодні вона становить мінімум 100-110 доларів за гектар, або 100 євро. Це багато чи мало? Наприклад, в Латвії оренда землі коштує 46 євро. На мою думку, в цьому питанні в нас також пішов перегин. Запровадити цивілізований обіг земель – це дуже гарно. Але у європейських країнах і ціни на землю зовсім інші: у Болгарії – 4650 доларів за гектар, у Польщі – 10 300 доларів, у Німеччині – 32 300 доларів тощо. Саме такі гроші треба пропонувати людям за землю, тоді все буде добре.

 

В Україні, на жаль, ситуація інакша. Коли почнеться продаж землі, який на сьогоднішній день все ж таки не врегульовано належним чином на законодавчому рівні, ми маємо всі шанси отримати хаос. І я, відверто кажучи, цього побоююсь. Українці, що мешкають у сільській місцевості, у більшості своїй зовсім небагаті. Тому будуть продавати свою землю за копійки. Від цього постраждають не тільки ми – господарства, які чесно працюють та сплачують всі податки (таких в країні більшість), а й об’єднані територіальні громади. Адже податки від оренди землі надходять до місцевих бюджетів.

 

– Як вважаєте, хто в першу чергу буде намагатися продати свої земельні наділи?

– Згідно даних соціологічних опитувань, сьогодні майже половина українців негативно ставляться до відкриття ринку землі. Такої думки дотримуються як ті, у кого є земля, так і ті, у кого її немає. Хоча продавати, безумовно, будуть. Перш за все, люди, яким терміново потрібні гроші - скажімо, на лікування. Знайдуться й такі, хто не пов’язує своє майбутнє з Україною чи конкретним населеним пунктом, чи веде асоціальний спосіб життя.

 

Але слід розуміти, що можливість продажу паїв зараз не може бути запорукою добробуту їх власників у майбутньому. Не маю жодного сумніву: люди, які мислять категоріями спадкоємності поколінь, залишать землю в оренді. Тому що це – реальна можливість зберегти актив, ціна якого з часом буде тільки зростати, для дітей та онуків. Які події чекають на нас попереду, покаже час. Тож будемо з оптимізмом дивитися вперед і сподіватися на краще!

 

Володимир БУТ, фото Володимира САЛЬНІКОВА

 

Источник Позиция