Регистрация    Войти
Авторизация
» » » » Запоріжжя 1941-го: воєнні спогади

Запоріжжя 1941-го: воєнні спогади

Категория: Позиция » Cтатьи » Регион

Запоріжжя 1941-го: воєнні спогади80 років тому, наприкінці липня – на початку серпня 1941-го фронт дедалі швидше наближався до Запоріжжя. Проте місто ще залишалося переважно мирним, а обстановка в ньому – цілком контрольованою. Про це свідчать публікації в місцевій пресі, зокрема, в обласній газеті «Червоне Запоріжжя».


В одному з її липневих номерів надрукований докладний репортаж М.Морського і В.Кіреєва з лаконічною промовистою назвою «В Запоріжжі». Він гідний того, щоб процитувати його з мінімальним скороченням (тут і далі тодішня орфографія і лексика зберігаються – авт.).

 

«Ранок. На вокзали міста прибувають робітничі поїзди. Тисячі робітників у трамваях, автомашинах і автобусах їдуть на заводи і фабрики. Підтягнуті, серйозні йдуть на роботу сталевари, прокатчики, алюміняри. Обличчя їх сповнені рішучості, на них можна прочитати єдину думку, єдину волю: працювати, не шкодуючи сил, дати все необхідне для фронту, для Червоної Армії, для повної перемоги над озвірілими гітлерівськими бандами. І дають. Підприємства міста працюють на повну потужність.

В партійних комітетах міста життя іде круглу добу. Вдень і вночі сюди приходять люди в різноманітних справах. Чоловіки – з проханням швидше відправити в діючу армію (чому не до військкомату? – авт.), жінки – допомогти влаштуватись в цех, на місце тих, що пішли громити ворога...

 

В установах міста життя починається раніше звичайного. Інтелігенція в неробочі години вчиться в командах ППХО (повітряної та протихімічної оборони – авт.), опановує стрілецьку справу. По вулицях проходять червонохресні сестри. Скільки славних дівчат – мужніх патріоток Запоріжжя прагнуть стати фронтовими подругами!..

 

Напруженим, але розміреним життям живе місто. Нормально, як і завжди, працюють культурні і освітні установи. За сім днів кінофільми «Вершники», «Професор Мамлок», «Щорс», «Олександр Невський» продивились 23 132 глядачі. Заньковчани в новому сезоні чотири рази показали п’єсу «Ішов солдат до фронту». П’єса користується великим успіхом.

 

В аудиторії педагогічного інституту людно. Студенти стаціонару виїхали на збиральну. Здають іспити заочники, закінчують навчання курсанти педагогічних курсів. В обласній бібліотеці влаштована виставка до ювілею Лермонтова. Посилився попит на твори великого поета. Обласний будинок народної творчості готує конкурс кращих читців творів Лермонтова...

 

Біля репродукторів запоріжці уважно слухають зведення Інформбюро. Вони горді за своїх синів, братів, друзів, що героїчно відстоюють кожну п’ядь радянської землі. На великому ринку в старій частині міста (на Анголенка – авт.) щодня величезна кількість свіжих овочів – капусти, картоплі, червоних помідорів, огірків, буряків, салату. В магазинах і на столиках на вулицях іде жвава торгівля абрикосами. Абрикосами буквально завалені всі торговельні точки. На великий і малий ринки з колгоспів щодня доставляється чимало живої і битої птиці. Приміські колгоспи автомашинами привозять велику кількість рослинного масла, борошна, пшона. В магазинах багато свіжої і солоної риби.

 

Тисячні виручки щодня здають квиткові магазини. Ми спостерігали, як у квитковій крамниці, що на вул. К.Лібкнехта (тепер частина пр. Соборного від вул. Лукашевича до вул. Фортечної – авт.), п’ять дівчат і три хлопчика, очевидно, учні, закупали багато букетів. «Навіщо вам стільки квітів?» - запитали у них. «На нашій вулиці живуть сім’ї мобілізованих у Червону Армію, так це ми їм понесемо»...

 

В книжкових магазинах завжди натовп. Воєнні плакати, військова література розкуповуються нарозхват. Після роботи вечорами домогосподарки, молодь збираються у призначених місцях на заняття гуртків по вивченню протиповітряної і хімічної оборони... Тил наш міцний, спокійний, але він завжди насторожі. Такий тил забезпечить перемогу на фронті».

 

Втім картинка реального життя нашого міста була все ж таки дещо іншою – суперечливішою, складнішою. Вочевидь, вже почали поширюватися панічні настрої, викликані швидким наступом німців. Про це яскраво свідчить замітка «Скупщиків продуктів і промтоварів – до суду» в одному з попередніх чисел «ЧЗ».

 

«Останніми днями, повідомляє анонімний автор замітки, органи міліції м. Запоріжжя викрили ряд скупщиків продуктів харчування і предметів широкого вжитку. Арештований і віддається до суду Маргаліт Н.С., що проживає по вул. Кірова, 43. Під час обшуку на квартирі цього злосного скупщика було виявлено 77 коробок сірників, 45 літрів гасу (керосину – авт.), 10 кілограмів колісної мазі, яка йому зовсім не потрібна. Крім того, виявлено значну кількість цукру, солі тощо». Зверніть увагу: суд ще не відбувся, але вирок фактично вже винесено: «Всі ці й інші продукти і речі широкого вжитку Маргаліт скуповував у спекулятивних цілях». А може, людина просто хотіла захистити себе і свою родину від цілком вірогідних злиднів?

 

«Арештовані і віддаються до суду Гаас М.Є., у якої знайдено під час обшуку різного мила 68 кусків, цукру 23 кілограми, круп різних – 16 кг, більше пуда (16 кг – авт.) солі, 10 пудів комбікормів; прийомщик млина №32 Смолянський, що шляхом скупок і крадіжок створював запаси продуктів, якими вигодовував свиней. За короткий час Смолянський вигодував, зарізав і продав по спекулятивних цінах 12 свиней (як можна було продати по завищених цінах м'ясо, якщо на базарах і в державних магазинах їжі було начебто вдосталь? – авт.). При обшуку в нього знайдено 32 кг солі, 5 пудів проса і інші продукти, а також речі, вкрадені ним у млині».

 

Звичайно, вищезгаданим громадянам дісталося непереливки. Добре, якщо їм просто «намотали строк» і відправили «на сєвєра». Адже вони – прості обивателі, несвідомий елемент, дрібна рибка. Товаришів при керівних посадах, схоплених «на гарячому», за законами воєнного часу легко могли одразу ж поставити «до стінки».

 

«Органами міліції викрита група у складі голови завкому «Запоріжсталі» Шликова, комірника піонерського табору заводу Самаріна, директора піонертабору Пачурського і шофера Ворожеєва. Ця зграя злочинців лише за один раз вкрала з бази піонерського табору 160 кг борошна, 20 кг крупи, 62 кг цукру, 20 кг рослинного масла і інш.». Не виключено, однак, що Шликова і Пачурського (напевно комуністів) просто «пришили» до справи. Мовляв, шофер і комірник навряд чи ризикнули б діяти без надійного «даху» в заводських верхах.

 

На противагу до ницості окремих осіб кореспондент «ЧЗ» М.Тридуб наводить приклади безкорисливої (аж до глибини власної кишені) любові громадян до своєї Вітчизни. В замітці «Від усього серця» він приводить текст коротенької заяви народного ополченця Юнакової Н.І. до «Запоріжського Держбанку»:

 

«Вношу у фонд оборони 3 срібні ложки, 1 перстень і сережки золоті». «Громадянку Юнакову можна знайти в кожному будинку міста, села, на заводі, в колгоспі, установі, - скрізь, де живуть і працюють радянські люди. Юнакових – тисячі! Вони – зачинателі чудової ініціативи радянських патріотів – створення фонду оборони», - захоплено вигукує журналіст. І як доказ наводить низку фактів: «Домогосподарка запоріжанка тов. М.К.Волошилова внесла у фонд оборони золотий перстень, золоті сережки і на 1.045 карб. облігації державних позик. Головний бухгалтер Держбанку т. І.Г. Грішпун вніс масивний срібний портсигар. Домогосподарка Р.І.Пінус здала 15 американських доларів (цікаво, звідки вони в неї? – авт.). Працівники обкому комсомолу – 227 карб.». Отакої!

 

Однак головною подією липня 1941-го року стає створення загонів народного ополчення – на допомогу регулярній Робітничо-Селянській Червоній Армії, котра тоді, на жаль, з величезними втратами відступала в глибину країни. В замітці з промовистою назвою «Нагадаємо фашистам 1918 рік» кореспондент «ЧЗ» С.Максимов передає з Генічеська, котрий до війни входив до складу нашої області:

 

«На підприємствах і в колгоспах району проходять багатолюдні мітинги. Робітники, колгоспники і службовці гаряче зустріли звернення Президії Верховної Ради, Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У до українського народу. Тисячі трудящих вступають до народного ополчення... В Ново-Григорівській сільраді першими вступили колишні червоні партизани орденоносці тт. Онищенко і Тростін. «Ми нагадаємо фашистським псам 1918 рік!» - заявили вони. В загони народного ополчення записалися жінки і домогосподарки тов. Є.Маркіна, вчителька тов. Козловська і багато інших».

 

«Шановний товариш редактор! – пише в «ЧЗ» бригадир городників колгоспу ім. Ворошилова Ф.С.Терновський, теж колишній червоний партизан. – Тільки що в нашому селі Веселе відбувся мітинг. 1000 колгоспників були на ньому. Всі вступили в ряди народного ополчення. Я поклявся перед своїм народом в любу хвилину піти на захист батьківщини. Мені 42 роки. Ворожа куля вже продірявила мені руку, рана зажила, але не забулася. Я зараз візьму гвинтівку, побільше патронів, сяду на коня і ще не одному фашистському бандитові зверну з плечей башку».

 

...Царство усім вам Небесне, дівчата і хлопці, котрі не убоялися безжального ворога й ціною власного життя врятували нашу землю від нацистської навали!

 

Сергій ГРИГОР’ЄВ

 

Источник Позиция

Написать комментарий
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Введите код: