Гуманоїдні роботи зі зброєю, роботизовані штурмові групи та мінімальна присутність людини у найнебезпечніших точках фронту — так виглядає бачення «Армії роботів», яке Михайло Федоров представив на IT Arena. Проте за ефектною концепцією стоїть складне практичне питання: чи можна зробити такі машини достатньо дешевими, надійними й масовими для реальної війни.
Федоров пропонує розвивати не окремий продукт, а цілу екосистему робототехніки. Її завдання — знаходити проблеми на полі бою, залучати інженерні команди, створювати рішення, випробовувати їх із військовими та швидко нарощувати виробництво успішних систем.
Роботи мають першими йти у найнебезпечніші місця
Логіка проєкту полягає у поступовому усуненні людини з найбільш ризикованих бойових процесів. Загрозу повинна виявляти мережа сенсорів, а далі завдання отримує відповідна роботизована платформа.
У перспективі такі системи можуть використовуватися для розвідки, логістики, евакуації, роботи на позиціях та бойових операцій. Гуманоїдні машини розглядаються як один із напрямів, але не як єдиний тип роботів.
Шість місяців на перший результат, рік — на роботизований штурм
Команда поставила перед собою жорсткі часові орієнтири. Протягом пів року вона планує продемонструвати підтверджений бойовий результат гуманоїдної системи.
За 12 місяців планується перейти до сценарію штурмової операції, де найнебезпечніший етап виконуватимуть роботи без безпосереднього залучення піхоти.
Наразі це саме цілі програми. Повністю гуманоїдні бойові роботи ще не мають підтвердженого досвіду застосування у реальному зіткненні.
Чому дві ноги можуть стати недоліком
Борис Дрожак, засновник виробника наземних роботизованих комплексів Rovertech, наголошує на «математиці війни». Техніка повинна бути дешевою, надійною, простою у виробництві та достатньо живучою, щоб її можна було масштабувати тисячами одиниць.
Гуманоїдна конструкція ускладнює це завдання. Двоногі машини мають складнішу механіку, дорожчі у виробництві та потенційно менш стійкі порівняно з колісними чи гусеничними платформами.
Без операторів та ремонтної системи «армії» не буде
Катерина Черногоренко, яка раніше відповідала за цифровізацію в Міноборони, звернула увагу на інфраструктурний виклик. Масове застосування роботів означає потребу у навчанні операторів, координаційних центрах, ремонтних потужностях та стабільних ланцюгах постачання компонентів.
Вона не заперечує потенціал українських інженерів, однак вважає, що оборонні ресурси потрібно співвідносити з поточними потребами. Серед пріоритетів Черногоренко називає дешевші крилаті ракети та системи ППО.
Військовим ще доведеться створити правила для гуманоїдів
Аналітик CEPA Федеріко Борсарі вказує на відсутність усталених доктрин застосування людиноподібних машин. Навіть звичайні безпілотні системи змушують армії постійно переглядати тактику, а гуманоїдний клас перебуває ще на раннішій стадії.
Україна вже активно використовує наземні роботизовані комплекси, але це переважно перевірені колісні та гусеничні платформи. Тому майбутнє «Армії роботів» визначатиметься не ефектністю демонстрацій, а результатами реальних випробувань, ціною та здатністю промисловості масштабувати технологію.
Раніше повідомлялося, що Федоров описав перші завдання, які мають виконувати роботизовані системи замість військових.
