Житло для ВПО в сільській місцевості: як працює програма «Будиночки в селі» та хто має право

Програма «Будиночки в селі» має допомогти переселенцям знайти житло в сільській місцевості. Однак безоплатне проживання не означає отримання нерухомості у власність: будинок купує громада, а родина користується ним за договором. Які є вимоги до заявників, будинків та працевлаштування — у докладному поясненні.

У межах урядового експерименту ВПО можуть претендувати на тимчасове користування сільським будинком. На купівлю передбачено до 500 тисяч гривень, а сам процес залежить від участі громади, перевірки об’єкта й виконання умов заявником.

Як працює державний експеримент із сільським житлом

У червні 2026 року уряд запустив експериментальний механізм забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом у селах і селищах. Правову основу становить постанова Кабінету Міністрів №751 від 10 червня, що набула чинності 17 червня. Експеримент розраховано на два роки. Його завдання — поєднати потребу переселенців у даху над головою з можливістю громад придбати придатні до проживання будинки в сільській місцевості. Водночас механізм суттєво відрізняється від компенсації за зруйноване житло: переселенці не отримують грошей на власну купівлю і не стають власниками придбаних об’єктів.

За правилами програми, кошти спрямовуються місцевим бюджетам у вигляді субвенції. Саме територіальна громада купує нерухомість, оформлює її у комунальну власність і надалі передає конкретній сім’ї ВПО для тимчасового проживання. Такий підхід має дати громадам можливість використовувати придбані будинки й після завершення окремого договору. Для родини це означає відсутність орендної плати, але не звільнення від повсякденних витрат на комунальні послуги, опалення та належне користування приміщенням.

Від пошуку будинку до заселення: послідовність дій

Першим кроком є пошук житла. Потенційний будинок може знайти сама громада або переселенці, які хотіли б у ньому жити. Важливо, щоб об’єкт розташовувався саме в селі чи селищі, а не просто був дешевою нерухомістю в будь-якому населеному пункті. Далі місцева влада має перевірити документи продавця, технічний стан будівлі, наявність комунікацій і відповідність усім вимогам експерименту. Лише після цього можливе погодження купівлі.

Якщо будинок відповідає умовам, громада укладає угоду з власником, проводить оплату й реєструє комунальну власність. Переселенцю житло передають за окремим договором безоплатного користування. Строк такого проживання може становити до трьох років; за згодою сторін його дозволено продовжити. Якщо сім’я згодом отримає або придбає інше житло, це може бути підставою для дострокового припинення договору. Отже, навіть тривале проживання в будинку не перетворює його на приватну власність родини.

Хто має право брати участь

Програма орієнтована на внутрішньо переміщених осіб, які виїхали з територій бойових дій або тимчасової окупації, внесених до офіційного переліку. Самої довідки ВПО недостатньо. Заявник і члени його домогосподарства мають відповідати житловим та іншим критеріям. Ключова умова — відсутність придатного для проживання житла на території, підконтрольній Україні. Люди, чиї домівки були зруйновані або стали непридатними через пошкодження, також можуть претендувати на участь, якщо відповідають решті вимог.

Окремо враховується отримання державної допомоги на житло. Зокрема, не можна вже скористатися компенсацією за знищене помешкання або мати ухвалене рішення про її надання, а також скористатися державним житловим ваучером. Це правило покликане уникнути одночасного використання кількох інструментів житлової підтримки за одним і тим самим запитом. Перед зверненням варто з’ясувати власний статус у відповідних державних програмах і перевірити, чи не вплине попереднє рішення на право участі.

Обмеження щодо земельних ділянок та автомобілів

Під час визначення права на участь перевіряють і певні великі придбання, здійснені протягом шести місяців до звернення. Умовами передбачені обмеження для тих, хто купував земельну ділянку вартістю понад 100 тис. грн або транспортний засіб, з року випуску якого минуло менш ніж п’ять років. Для окремих категорій можуть діяти винятки, тому конкретну ситуацію необхідно уточнювати під час подання документів.

Ці критерії означають, що формальний статус переселенця не гарантує отримання будинку. Орган місцевого самоврядування має перевірити всі необхідні обставини, а заявник — надати достовірну інформацію про майновий стан та склад домогосподарства. Якщо сім’я сумнівається, чи поширюється на неї виняток, краще отримати роз’яснення до вибору конкретної нерухомості, щоб не витрачати час на об’єкт, який громада згодом не зможе передати.

Хто має перевагу в черзі

Першочергове право на забезпечення будинком передбачене для визначених соціально вразливих груп. Серед них — багатодітні родини, люди з інвалідністю та члени їхніх домогосподарств, сім’ї, які виховують дітей з інвалідністю, діти-сироти й діти, позбавлені батьківського піклування, а також люди похилого віку. Належність до такої категорії потрібно підтвердити документами.

Перевага не скасовує інших умов участі. Навіть сім’я, яка має першочергове право, повинна відповідати житловим і майновим критеріям. Крім того, надання будинку залежить від того, чи бере конкретна громада участь у проєкті, чи має фінансування та чи знайшла придатний об’єкт. Саме тому важливо розрізняти право звернутися, пріоритет під час розгляду та фактичне заселення.

Працевлаштування: незвична вимога програми

Особливістю експерименту є вимоги щодо зайнятості. За викладеними умовами, на момент звернення заявник не повинен бути офіційно працевлаштованим або зареєстрованим фізичною особою — підприємцем. Водночас після заселення для працездатних членів домогосподарства передбачений обов’язок протягом трьох місяців вживати заходів для економічної інтеграції в нову громаду. На практиці це може означати пошук роботи, офіційне працевлаштування, реєстрацію безробітним або започаткування власної справи.

До можливих форм сприяння зайнятості належать також навчання, професійна підготовка та інші дії, передбачені правилами. Для непрацездатних осіб, зокрема дітей, пенсіонерів і людей з інвалідністю, які втратили працездатність, передбачені винятки. Окремі послаблення стосуються людей, які доглядають дитину з інвалідністю чи особу, що потребує постійної допомоги. Якщо працездатний мешканець не виконує вимог щодо зайнятості, це може призвести до припинення права користування будинком без надання іншого житла.

500 тисяч гривень: що входить у державний ліміт

На придбання одного будинку держава передбачає до 500 тис. грн. Це не обов’язково сума, яку продавець отримає безпосередньо за нерухомість: до загального обсягу фінансування включають також супутні витрати, зокрема податки, збори й оформлення документів. Тому під час пошуку об’єкта важливо рахувати повну вартість операції, а не лише ціну в оголошенні. Будинок із заявленою ціною рівно 500 тис. грн може виявитися дорожчим після врахування додаткових платежів.

Якщо вартість придбання перевищує державний ліміт, різницю допускається покривати іншими законними джерелами за принципом співфінансування. Наприклад, додаткові гроші може виділити місцевий бюджет. Однак наявність такої можливості не означає, що кожна громада погодиться або матиме ресурси доплачувати. У місцевостях, де ринок житла дорожчий, ліміт може суттєво звузити вибір придатних будинків.

Який будинок може купити громада

Не кожна недорога сільська хата підходить для участі. Житло має бути придатним для проживання без капітального ремонту або реконструкції. Обов’язкові належні правовстановлювальні документи на будинок і земельну ділянку, відсутність арештів та інших обтяжень. Також перевіряють борги за комунальні послуги. Потрібне підключення до електромережі та справне централізоване або індивідуальне опалення.

Перед придбанням об’єкт оглядає спеціальна комісія. Вона оцінює стан конструкцій, комунікацій і відповідність мінімальним житловим вимогам. Громада повинна підтвердити спроможність утримувати нерухомість щонайменше три роки. Отже, навіть приваблива ціна не є достатньою умовою: будинок без опалення, з проблемними документами чи потребою в дорогому ремонті може не пройти перевірку. Для сім’ї це важливо ще й тому, що ремонт за власні гроші не створює права власності.

Як і куди подати заяву

Потенційному учаснику спочатку слід визначитися з громадою та житлом. Можна розглядати варіанти, запропоновані місцевою владою, або самостійно знайти будинок і повідомити про нього. Коли громада попередньо погодить із продавцем ціну та умови придбання, переселенець повинен подати заяву протягом трьох календарних днів. Це короткий строк, тому основні документи доцільно підготувати заздалегідь.

Звернутися можна особисто до органу місцевого самоврядування, через уповноваженого представника або онлайн через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням електронної ідентифікації, зокрема КЕП чи BankID. Водночас сам факт подання заяви не означає автоматичного надання житла: необхідні перевірка умов, рішення громади та придбання конкретного об’єкта.

Які документи готувати родині ВПО

До заяви можуть знадобитися паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків, довідки ВПО всіх членів домогосподарства, підтвердження родинних зв’язків і відсутності придатного житла на безпечній території. Для людей, чиє помешкання було знищене або пошкоджене, важливі відповідні документи про стан нерухомості. Якщо родина належить до категорії першочергового забезпечення, це теж слід документально підтвердити.

Окрема письмова згода може бути потрібна від осіб, які не є родичами заявника, але збираються проживати разом. Перед поданням варто уточнити актуальний перелік документів у громаді, оскільки неповний пакет здатен затримати розгляд. Переселенцям доцільно також перевірити інформацію про попередні компенсаційні рішення й житлові ваучери, щоб заздалегідь виявити можливі перешкоди.

Де шукати будинки і чи існує загальна база

За інформацією, наведеною в матеріалі про програму, станом на вересень 2026 року єдиного загальнонаціонального відкритого переліку будинків для ВПО не було. Інформація розміщувалася фрагментарно: на сайтах територіальних громад, сторінках військових адміністрацій і в місцевих повідомленнях. Деякі громади лише створювали комісії та вивчали попит серед переселенців, не повідомляючи про завершені угоди купівлі житла.

У Миколаївській громаді, наприклад, проводили попереднє опитування переселенців щодо готовності переїхати до сільської місцевості. При цьому наголошували: заповнення анкети не дорівнює офіційній заяві й не гарантує будинку. Подібне збирання інформації про зацікавлених ВПО відбувалося й у Краматорську. Для переселенців у Запорізькій області практичний шлях — звернутися до місцевого самоврядування, військової адміністрації або профільного департаменту соціального захисту та з’ясувати, чи долучилася громада до експерименту.

Чому програма поки не стала масовою

Ідея використовувати вільні будинки в селах виглядає зрозумілою, однак на практиці виникає кілька труднощів. По-перше, придатних для проживання об’єктів за ціною в межах державного ліміту може бути небагато. По-друге, громаді потрібні гроші, фахівці для перевірки документів та можливість утримувати нерухомість. По-третє, відсутність єдиної бази ускладнює пошук як для переселенців, так і для власників будинків.

Переселенка Світлана, яка виїхала з окупованого Лисичанська й оселилася поблизу Ужгорода, звернула увагу на високі ціни навіть у селах. За її словами, дешевші будинки часто потребують ремонту або не відповідають вимогам щодо комунікацій та документів. Вона також сумнівається, що варто знову переїжджати заради нерухомості, яка не стане власністю родини. Це особистий досвід учасниці розмови, а не статистична оцінка всієї програми.

Робота, школа й транспорт можуть виявитися важливішими за ціну

Переїзд у село — це не лише пошук даху над головою. Для родини з дітьми важливо, чи є поблизу школа, дитсадок, амбулаторія, аптека, магазин і регулярне транспортне сполучення. Працездатним дорослим потрібні вакансії або реальна можливість дістатися роботи, особливо з огляду на вимогу програми щодо зайнятості. Для дистанційної роботи значення мають електрика та стабільний інтернет.

Навіть якщо будинок придатний і не потребує капітального ремонту, родина може зіткнутися з витратами на облаштування, паливо для опалення, побутову техніку та дорогу до найближчого міста. Такі витрати потрібно врахувати до підписання договору. Переселенець із Дружківки, який сам придбав сільський будинок на Тернопільщині, пояснював, що для його сім’ї принциповою була саме власність: вкладати кошти у власну нерухомість психологічно та фінансово простіше.

Що найбільше турбує переселенців

Серед основних претензій до механізму — брак доступної інформації. Переселенці не завжди розуміють, хто саме повинен знайти будинок, як формується список претендентів, де перевірити готові пропозиції та хто відповідає за технічний огляд. Марина, яка проживає на Київщині, розповідала, що чула про зацікавленість людей, але не бачила зрозумілих повідомлень про фактично надані будинки. Її слова ілюструють проблему комунікації, хоча не доводять відсутності будь-яких завершених угод.

Ще одна причина обережного ставлення — тимчасовий характер користування. Людина може витратити власні гроші на побутове облаштування, але залишиться лише користувачем комунального майна. Якщо договір завершиться або виникнуть підстави для його припинення, ці інвестиції не перетворяться на частку у власності. Саме тому переселенцям важливо заздалегідь обговорювати з громадою дозволені поліпшення, обов’язки щодо ремонту та порядок повернення будинку.

Що зробити вже зараз, якщо потрібне житло

Насамперед варто перевірити, чи відповідає сім’я основним критеріям: статус ВПО, походження з відповідної території, відсутність придатного житла та попередніх компенсацій, а також майнові обмеження. Наступний крок — обрати кілька громад, де реально було б жити й працювати, та звернутися до них із запитом про участь у проєкті. Якщо місцева влада приймає пропозиції щодо конкретних будинків, можна заздалегідь зібрати інформацію про ціну, документи, опалення та електропостачання.

Важливо не сприймати програму як гарантовану безоплатну передачу приватного будинку. Її результат залежить від бюджету, готовності громади, відповідності об’єкта й проходження перевірок. Державний експеримент може стати корисним тимчасовим рішенням для частини родин, але його ефективність визначатимуть реальні придбання, прозорі списки доступних об’єктів і здатність громад забезпечити людям умови для повсякденного життя.

Раніше повідомлялося, що родинні традиції та облаштування дому допомагають підтримувати сімейний затишок.