Реєстрація    Увійти
Авторизація
» » » » Геронтократія по-американськи: країна захеканої «еліти»

Геронтократія по-американськи: країна захеканої «еліти»

Категорія: Позиція » Статті » Політика
Геронтократія по-американськи: країна захеканої «еліти»Пам’ятається, за часів СРСР люди посміювалися, коли чергового померлого генсека на посаді змінював його ровесник, а то й людина ще більш похилого віку. Жарти жартами, але приблизно те саме наразі відбувається у США. Достатньо подивитися на те, хто в цій державі грає першу скрипку та виступає на «підспівах».
 
Попередньому американському президенту Дональду Трампу - 76 років, але він мріє невдовзі ще раз очолити Білий дім. Джо Байдену, який зараз керує США, вже 79. Ненсі Пелосі, спікеру Палати представників Конгресу, взагалі 82 стукнуло. І саме їй було відведено роль «тарана» у і без того непростих відносинах Вашингтона та Пекіна, коли Пелосі полетіла відвідувати Тайвань. І хоче це не спровокувало масштабної війни між двома наддержавами (поки що?), слід замислитися: а що не так з американською політичною елітою?

Насправді все відносно просто. Країна, яка вважається (чи сама себе так іменує) «світочем демократії», в цьому плані деградує, тому що не відбувається змін усередині тієї самої еліти. Тобто вибори, звісно, проходять, республіканці змінюють демократів і навпаки, але в цілому США перебувають у тупику. Адже ними керують люди, яким насправді давно пора няньчити онуків.

Подивіться на інший світ: якщо не брати до уваги відверто тоталітарні режими, ключовими управлінцями в державах є молоді люди. Чи, принаймні, ті, кому ще не виповнилося 60-65 років. Це свідчить про те, що у політиці йде зміна поколінь, а от Вашингтон чомусь намертво застряг у геронтократії, тобто коли при владі перебувають підстаркуваті громадяни. Але чому саме так відбувається?

Якось довелося ознайомитись із цікавою статистикою. Справа в тім, що у США на виборах голосує переважно старше покоління. І, відповідно, підтримує своїх ровесників чи навіть політиків ще старшого віку. А молоді громадяни просто не беруть участь у волевиявленні: на президентські вибори зазвичай йдуть 30-40% представників нових поколінь, на парламентські - ще менше.

А пояснення таке: дуже багато молодих американців вважають, що зовсім не розбираються в політиці, не менше й тих, хто просто розчарувався у діючій системі і думає, що ніяк не здатен плинути на її зміну. Саме через це політична еліта США деградує: нема кому змінити на керівних посадах пенсіонерів, які хоч і при розумі (принаймні, так здається, хоч і не завжди), але вже давно повинні були «вийти в тираж».

Власне, тому в певний проміжок часу США можуть опинитися у складній ситуації. «Дідки-бабці» не пускають молодь до керування державою, але ж вони самі не вічні. На заміну їм якщо кого і готують, то таких же підстаркуватих однопартійців. При цьому - парадокс - саме Вашингтон повчає весь світ, як тому жити.

Але якщо умовкнути логіку, то в реальності це інший світ на своєму прикладі має пояснити американцям, що на їхній переправі можна й навіть потрібно міняти помітно захеканих політичних «коней». Адже ті в силу віку та, вибачте, старіючих звивин, можуть утнути щось таке, від чого здригнеться вся планета. І це далеко не жарти.
 
Максим КОРОБЕЦЬ