Привет от Михал Иваныча. Журналисты UA-Футбол о победе Украины над Черногорией

Сборная Украины, разгромив на выезде лидера группы Н отбора к ЧМ-2014, стала одним из главных претендентов на путевку в Бразилию. 

Своим мнением по поводу игры команды Михаила Фоменко против сборной Черногории делиться редакция UA-Футбол. На вопросы отвечают Константин Довгань, Иван Вербицкий, Игорь Семйон, Андрей Софин и Сергей Швец.

Исход вчерашнего матча это результат сильной игры Украины или все же следствие неудачных действий Черногории?

Константин Довгань: Тут много факторов, однако, как мне кажется, главным стало то, что наша команда была сильнее. Мы лучше подготовились – тактически, физически и морально. Черногорцы же просто сгорели. В таких случаях говорят – не выдержал муки преследования.

Они знали, что у нас проблемы в центре защиты, потом это показал Вучинич, потом случилось это удаление – соперник подумал, что сможет взять нас фактически без боя, но жестоко просчитался. Конечно, результат этот кажется фантастическим, но, если анализировать матч, все вполне логично. Возможно, не обошлось без доли везения, но ведь его еще нужно было заслужить и своими шансами воспользоваться. Кому повезет, у того и петух снесет, как говорил Глеб Жеглов.

Іван Вербицький: Звісно, без удачі не обійшлося. Проте загалом то була велика перемога тренера Фоменка, який зумів правильно з тактичної і психологічної точок зору розставити акценти і тим самим попередив різні розвитки подій. Чорногорці грали точно так само, як і в Києві, проводячи ті самі проникаючі контратаки. Але є одне «але»: в Києві Україна була обезголовленою. Оглядаючи той матч, я дав заголовок – «Збірна з завкругленим наконечником».

Тоді наша команда була беззубою, не здатною наступати. В Подгориці з перших хвилин українська команда ефективно використовувала фланги й відразу змусила суперника помилятися. Ще в той час було помітно, що під таким тиском чорногорській обороні встояти буде важко.

Безперечно, дуже вагомою втратою для наших суперників була травма Стевана Йоветіча. Але й у Києві чорногорці грали без Мірко Вучініча. І перемогли. Бо тоді виглядали більш згуртованими і мали перед собою чіткіші завдання. Зараз же натхненніше діяла українська збірна. Фоменко пояснив футболістам, що вони мають бути готовими до провокацій.

Як бачимо, тренер достукався до команди й у підсумку, гадаю, несправедливе вилучення Зозулі ще більше згуртувало нашу команду. Чорногорія ж при всіх своїх плюсах хворіє давньою хворобою балканського футболу. Назвемо його «хворобою першого голу». Не виключаю, що реалізуй Вучініч той «булліт», чорногорці могли завестися і на емоціях забити ще. Але на другий тайм вони вийшли неготовими пропускати, а пропустивши, ментально перелаштуватися вже не змогли.

Ігор Семйон: Звичайно, результат сильної гри збірної України. Якби наші футболісти зіграли слабко, зламались після всіх тих подій, що відбулись, Чорногорія би продемонструвала набагато кращий футбол. Михайло Іванович правильно зазначав, що команда грає так, як їй дозволяє суперник. Схоже, чорногорці виявились не готовими до такої дисципліни і порядку, які царювали у рядах нашої збірної. Ми зіграли надзвичайно просто, але ефективно. В цьому і є рецепт успіху.

Андрей Софин: Исход закономерен, счет вряд ли. По крайней мере, из логики игры он не вытекал никак, и если бы вместо разгромной победы сборную Украины ждала ничья, вряд ли бы кто-то удивился. Но в любом таком матче заслуг победителей всегда больше, чем вины проигравших – несмотря на все проблемы, сборная показала феноменальный характер. Мы выиграли у лидера группы. И у лидера, который еще ни разу не проигрывал в этой самой группе. Я не могу вспомнить на таком уровне случаев, когда одна команда, тайм играя в меньшинстве, забивает на выезде сопернику четыре безответных мяча.

Сергій Швець: Футбол, як відомо, гра непередбачувана. Хтозна, як би повернувся матч, якби Вучініч влучив в ворота, а не в стійку в першому таймі. А якби не травмувався Йоветіч, тоді б арбітр не вилучив Зозулю, котрого спровокував Дам‘янович? Мені здається, саме цей епізод став вирішальним, адже команда Фоменка фактично позбулась тиску за результат, а головне, отримала заряд в даному випадку позитивної спортивної злості. Під час гри неодноразово ловив себе на думці, як ми могли програти такій команді в жовтні. Чорногорці відіграли дуже слабко, втім, я ні в якому разі не применшую заслуг наших футболістів. По-перше, вони не зламались у важку хвилину, по-друге, зіграли тактично грамотно, по-третє, не зупинялись до фінального свистка.

Удивил ли вас чем-нибудь Михаил Фоменко?

Константин Довгань: Не перестает удивлять. Всегда уважал Михаила Ивановича. И вообще – мне нравятся люди, которые ведут себя скромно. Под руководством этого наставника сборная провела три официальных матча, и каждый раз можно было смело говорить о серьезнейшей тренерской работе. Так было и в пятницу. Фактически в условиях цейтнота Фоменко дал великолепный результат, не побоялся поставить в основу Эдмара, сумел перестроить команду после удаления, просчитав соперника на все 100%, да еще и с заменами угадал, подняв мораль Безусу на невероятную высоту.

Іван Вербицький: Не здивував. Кандидатура Михайла Івановича здавалася мені оптимальною поміж усіх українських спеціалістів ще тоді, коли велися дискусії, хто повинен очолити збірну. Вважаю Фоменка великим тренером, здатним не нарікати на долю, а ліпити команду з того матеріалу, який є під рукою. Зараз мені дуже імпонує те, наскільки ретельно тренерський штаб ставиться до викликів у команду новачків. Їх підпускають у колектив поступово, спершу радше для того, щоб перевірити гравця на психологічну сумісність з тими, хто вважається основою команди. Фоменко ніколи не був прихильником різких рухів і звик кожен свій крок зважувати до найменших дрібниць. Власне, такою – вдумливою і витриманою до дрібниць – є й гра збірної України. І може тому втрати провідних футболістів калібру Хачеріді не стають для команди глобальною бідою.

Ігор Семйон: Зізнатись, до призначення Михайла Івановича на посаду головного тренера відносився доволі скептично. Але зараз вже зрозуміло, що рішення чиновників з ФФУ було обдуманим і правильним. Михайло Фоменко дивує, в першу чергу, нестандартністю дій, твердою впевненістю у своїх рішеннях і цілеспрямованістю. Погодьтесь, не кожен, навіть, погодився б прийняти збірну у тій ситуації, в якій вона опинилась в кінці року, - не говорячи вже про відновлення мети – потрапляння до Бразилії. Очевидно, наставник зміг донести до футболістів ідею загальної перемоги, змусив їх повірити в свої сили. Важливим тут також є віддаленість Фоменка від справ клубних – у збірну запрошуються ті, хто, дійсно, на своїй позиції кращий, незважаючи на клубну приналежність чи минулі заслуги...

Андрей Софин: Тренерский штаб сборной Украины снова разобрал соперника по винтикам – это уже становится привычным, а не удивительным. Фоменко пришлось определять состав на игру при кадровом дефиците – из-за травм и дисквалификаций не могли помочь команде Коваль, Хачериди, Мандзюк, Степаненко, Морозюк, Дедечко, Кучер, Шевчук, на свадьбу уехал Девич. И в этой ситуации Фоменко снова блестяще вышел из сложного положения. Если выход Тимощука в центре обороны оказался неожиданным, но и неоправданным из-за большого количества ошибок, то появление в стартовом составе Эдмара определило ход игры – именно бразилец связал полузащиту с атакой, проделав за 90 минут огромный объем работы.

Сергій Швець: По великому рахунку тренерський штаб прийняв ті рішення, які й очікувались. Хіба що несподіваним для мене виявився вихід Олега Гусєва на лівий фланг оборони, завдяки чому збірна України часто отримувала перевагу в атаці. До останнього надіявся, що зіграє Хачеріді, ну а ставка на Тимощука в захисті ледь не створила проблеми. Все ж Анатолію краще дається гра в центрі поля. Можливо, варто було спробувати попрацювати з Андрієм Березовчуком, який провів досить сильну кінцівку чемпіонату. Та тренерському штабу, звичайно, видніше, а оскільки є результат, то і питань ніяких бути не може. З іншого боку, делегувавши Тимощука в захист, Фоменко міг дозволити собі випустити з перших хвилин Едмара, гра якого стала для мене одкровенням. Зрозуміло, що в Металісті він на провідних ролях, та є ключовим гравцем команди Маркевича, але впевненості в тому, що він так само вдало відіграє в складі збірної не було. В даному випадку варто відмити той факт, що Едмару підійшов той стиль гри, який сповідує Михайло Іванович, звідси і результат.

Игру кого из футболистов вы бы отметили?

Константин Довгань: Безусловно – Андрей Ярмоленко. Был лучшим на поле. Также бы хотелось отметить Эдмара и вспомнить Пятову упущенный мяч после дальнего удара Вучинича.

Іван Вербицький: Мабуть, коли команда виграє 4:0 в одному з ключових матчів відбору і робить це на чужому полі, відзначати варто команду, колектив в цілому. Бо, скажімо, можна згадати, мовляв непереконливо виглядав Тимощук. Але треба враховувати, що на цій позиції, а тим більше з Ракицьким, він не грав ніколи. Навіть Андрій П’ятов після матчу визнав, що певна нервозність в зв’язку з тим, що грала нова пара центрбеків, у нього була. То перше. Друге – відсутність в Анатолія ігрової практики. Моменти на кшталт того, який виник у другому таймі, коли Тимощук випустив з-за спини Вучініча, контролюючи вихід м’яча за лицьову лінію – якраз наслідок браку ігрового навику. І третє – в Європі знайдеться небагато оборонців, здатних протистояти Вучінічу один в один.

За підсумками цього матчу якщо й варто когось відзначати, то Едмара, який відрубав немало хвостів чорногорських атак, осболиво в період між першим голом і другим, коли тиск на ворота П’ятова був надзвичайно шаленим. Едмар довів свою потрібність для збірної України.

Ігор Семйон: Важко виділити когось окремо, бо зіграла добре вся команда. Але відмітив би кулак у центрі поля – Едмара та Ротаня. За ситуації, коли в збірної виникли серйозні проблеми із захисниками і лінія оборони мала досить таки незвичний вигляд, на плечі опорних півзахисників звалився особливий тягар відповідальності. Крім допомоги атакуючій ланці, Едмар та Ротань мали стати першим рубежем захисту, який би мав зупиняти порив швидких чорногорців. Півзахисники зі своєю роллю справились майже на відмінно, незважаючи, навіть, на провальну 5-хвилинку в першому таймі. Едмар, взагалі, вперше грав у футболці збірної України в офіційному матчі і крім майстерності, холоднокровності, демонстрував ще неабияке бажання. Такі гравці нам потрібні…

Андрей Софин: Лучший игрок матча – Эдмар, добавивший полузащите не только надежности, но и осмысленности. Анти-герой - Роман Зозуля, который должен горячо благодарить своих партнеров, что они сделали все возможное для того, чтобы удаление в конце первого тайма никто не вспоминал. После первого матча "Боруссии" с "Реалом" Юрген Клопп сказал, что если бы не пропустили глупый гол в первом тайме, вряд ли смогли бы забить три во втором – есть ощущение, что сборная Украины также не забила бы четыре мяча, не случись удаления. Концентрация игроков стала еще выше – не случайно во втором тайме черногорцы создали у наших ворот моментов меньше, чем в первом.

Конечно, на фоне таких симуляций скоро балет будет выглядеть очень брутальным спортом, однако Зозулю это никак не оправдывает. Экс-югославские игроки всегда были хороши в провокациях и симуляциях, и я уверен, что тренерский штаб предупреждал в том числе и об этой особенности черногорцев, потому отвечать на провокацию было тем более нельзя. Была надежда, что удаления за выпученные глаза и ненормативную лексику в чемпионате хоть как-то подействует и чему-то научит нападающего – надежда напрасная. В ключевом матче, где решается судьба сборной, Зозуля повторяет старые ошибки. За что команда едва не поплатилась – забей на 47 й минуте черногорцы – игра была бы закончена. "Желто-голубые" всегда плохо играли первым номером, а вынужденные в меньшинстве идти в атаку, наверняка бы поплатились. Хорошо, что всё хорошо закончилось.

Сергій Швець: Звичайно, дякуємо за багато позитивних емоцій всій команді. Про Едмара писав вище, мабуть, відмічу Дениса Гармаша. Хлопець за рік суттєво додав і в цьому матчі продемонстрував дуже зрілу гру. Його працездатність вражає, при цьому він все менше піддається впливу емоцій, а діє холоднокровно і вдумливо. Якщо продовжить в тому ж дусі, думаю, на нього чекає велика кар’єра.

Оцените перспективы в группе

Константин Довгань: Как говорил в прошлый раз – они есть. И это – главное.

Іван Вербицький: Визначальними для нашої команди стануть дві домашніх зустрічі проти англійців і поляків. Одну з них треба обов’язково виграти і мінімум друге місце Україна собі забезпечить. Тобто, нічого надзвичайного вже робити не треба. Надзвичайне – то те, що вже зроблене після стартового провалу.

Ігор Семйон: Ситуація в групі для нас тепер вигідна тому, що далі все залежатиме тільки від збірної України. Зуміють наші хлопці виграти всі свої матчі – гарантують собі путівку на чемпіонат – ось це важливо. Перспективи, звісно ж, яскраві, хоча ті ж матчі проти Англії та Польщі будуть надзвичайно складними. Але все в наших руках, а отже, тепер вже конкурентам потрібно хвилюватись і рахувати різні можливі варіанти розвитку.

Андрей Софин: Перспективы у нас прекрасные – по сути, шесть очков в матчах с Сан-Марино, при всем уважении к этой команде, у нас уже в активе. Это значит, что для второго места нам, скорее всего, хватит даже ничьих в домашних матчах с поляками и англичанами, либо победы над одной из этих команд. Особенно хорошим выглядит в новом свете и календарь соперников – всем им предстоит провести непростые матчи друг с другом, неизбежно теряя очки. А наши соперники приедут в Украину за победой, т.е. предоставят команде Фоменко играть классическим "вторым номером" – со всеми вытекающими. Главное – не начать мечтать о Бразилии раньше времени.

Сергій Швець: Збірна України з гідністю вийшла фактично з безнадійної ситуації. Враховуючи календар, саме синьо-жовті тепер є фаворитами в боротьбі за путівку на Мундіаль. Обіграти Англію і Польщу нам цілком до снаги, щоправда, за літо може багато чого статись, тому не будемо лізти поперед батька в пекло. Тим більше і суперники до української команди тепер будуть ставитись зовсім інакше, а грати з позиції сили ми ніколи добре не вміли.

Увидели ли вы прогресс в игре сборной Украины по сравнению с мартовскими матчами?

Константин Довгань: Я увидел сказочный второй тайм, который бы хотел оставить за скобками общего восприятия игры сборной Украины. Хотел бы, но не смогу, ведь нечто подобное было и в первом тайме игры с поляками. Значит, есть ресурс у нас для такого футбола – нужно только захотеть. Зато как мы теперь ждем матчей с Сан-Марино и прочими.

Іван Вербицький: У Фоменка було надто мало часу, щоб змінювати щось у тактичному плані радикально. Тренер грамотно використав сильні сторони своїх футболістів у порівнянні зі слабкими місцями суперників. Те саме було й у Польщі.

Ігор Семйон: Я б не став розділяти березневі матчі і матчі літні. Здалось, навпаки, що період, під час якого командою керує Михайло Фоменко, наша збірна проводить на одному диханні, незважаючи на доволі великі часові розриви між поєдинками. Кожен матч гармонійно доповнює інший і є загальний прогрес в порівнянні з тим, що було осінню минулого року.

Андрей Софин: На основании одного товарищеского и одного официального, притом получившегося очень специфическим, матча трудно делать выводы о прогрессе или регрессе. Матчи с Молодовой и Польшей с футбольной точки зрения понравились гораздо больше.

Сергій Швець: Я помітив стабільність і прагнення дотримуватись вибраного курсу. Знову ж, не слід забувати, що дуже слабко зіграла збірна Чорногорії, у якої також було багато кадрових проблем.

Над чем команде Фоменко нужно работать в первую очередь?

Константин Довгань: Думаю, Михаил Иванович и его помощники знают, над чем нужно работать. Мы видели, что проблемы есть. Нет пределов совершенству и команда лишь только в начале пути. Будем надеяться, что окончательно задумки тренерского штаба воплотяться лишь в Бразилии.

Іван Вербицький: Думаю, в правильності обраного Фоменком шляху переконалися навіть його найбільші недоброзичливці. Тому схильний вважати, що на цю команду працює час. В команді є ядро, навколо якого можна формувати команду на роки: пара центрбеків Хачеріді – Ракицький, Гармаш та Коноплянка з Ярмоленком. Є всі підстави стверджувати, що з часом, коли завершуватиме кар’єру П’ятов, місце у воротах займе Коваль. Маємо шість вже сформованих футболістів зовсім молодого віку. Окрім того, на цьому шляху знаходяться Степаненко, Гречишкін, Безус і Селін. Ця збірна має великий потенціал і дуже важливо, що тренерський штаб відчуває довіру з боку керівництва Федерації, що в роботу наставника ніхто не лізе, що тренер сам формує колектив і ніхто, як то практикувалося раніше, не всовує в збірну «потрібних» людей.

Ігор Семйон: Працювати завжди є над чим. Нашій збірній, наприклад, не дуже вдається вести гру першим номером, діяти з позиції сили. Зрозуміло, що в нас вже така манера – грати більшою мірою від оборони, на контратаках, але потрібно вчитись і іншому. Потрібно виробляти більше тактичних схем, які б підходили під нашу гру. Втім, Михайло Іванович все знає…

Андрей Софин: У сборной по-прежнему большие проблемы с игрой при стандартах соперников – будь то штрафные или угловые. Каждый такой розыгрыш завершается остротой и ворот команды. Еще центр обороны тяжело играл против скоростных оппонентов (хотя это можно списать на несыгранность).

Сергій Швець: В першу чергу, над захистом та технікою роботи з м‘ячем. Якщо перший компонент здатен виправити Михайло Фоменко, то відповідальність за другий лежить цілком і повністю на самих футболістах. Збірна України здорово виходить з оборони в атаку, розігрує цікаві комбінації, але часто на заваді стає брак виконавської майстерності. Одразу пригадується епізод, коли Кравченко випустив м’яч в простій ситуації, зірвавши перспективну контратаку. Роман Безус, коли забивав четвертий гол, тричі відпускав від себе м’яча, тож якби в опонентах були більш класні захисники, атаку було б зірвано ще в початковій фазі. Хоча з воротарем динамівець розібрався класно. Звичайно нам говорити легко, але все це від великого бажання ще і ще відчувати смак подібних перемог.

Источник UA-football