НЕ ПОМИЛИТИСЯ Б ДУБОВО…

Вже зараз можна стверджувати, що після 19 лютого ц.р. Ленінський, Орджонікідзевський і Жовтневий райони стануть відповідно Дніпровським, Вознесенівським і Олександрівським, а пам’ятники Ф.Е. Дзержинському, В.І. Леніну та С.Г. Орджонікідзе будуть демонтовані. Адже в розпорядженні №4рс від 5.02.2016 за підписом міського голови ці пропозиції (на відміну від переважної більшості інших) подані як безальтернативні – тобто такі, щодо яких серед депутатів міськради заздалегідь існує консенсус. Скоріш за усе існує він і в суспільстві. Навіть прихильники колишніх більшовицьких керманичів розуміють, що в іншому разі розлючений натовп просто зруйнує ненависних йому ідолів, а назви районів, абсолютно позбавлені натяків на жодний світогляд, набагато кращі, ніж ті, від котрих тхне будь-яким «-ізмом».

Треба віддати належне учасникам експертної групи: попри їх ідеологічну ангажованість вони утримались від пропозицій увічнити на карті Запоріжжя пам'ять про надто одіозних («неоднозначних») історичних діячів. Адже це спровокувало б поглиблення розбрату в місцевій територіальній громаді. Зазначу також дуже цікаві, на мій особистий погляд, цілком схвальні експертні думки про надання деяким вулицям імен козака Бабури та козака Нешкреби, засновників зимівника (згодом села) Бабурка і слободи Нешкребівка (згодом Вознесенівка), а також вчителя менонітської школи (нині ЗОШ №81) в колонії Верхня Хортиця – Розенталь Петра Бузука, фундатора природоохоронного руху Російської імперії. В цьому ряду було б доречним бачити ім’я Н.А. Дейкуна, хранителя Запорозького Дуба, та й у цілому історичної пам’яті про козацьку добу в добу пізньорадянську. Тож погодьтеся, навіщо на Верхній Хортиці біля Дуба такі, приміром, вулиці як Блюхера, Кржижанівського, Шушенська etc? Краще б одна з них нагадувала нам про славетного «Діда Ничипора», котрого, до речі, добре пам’ятають запоріжці мого віку (тобто ті, кому за 50). Проте чомусь така очевидність не спала на думку знаним нашим експертам-науковцям. Ту ж таки вулицю Блюхера хочуть наректи… Дубовою. На щастя, є можливість виправити помилку безпосередньо у сесійній залі.

Взагалі, якщо вже згадалося про В. Хортицю, то низці вулиць тут пропонують привласнити імена визначних підприємців і меценатів менонітського походження, які зробили помітний внесок у соціально-економічний, індустріальний і культурний розвиток цього колись німецького селища. Хочуть, приміром, мати вул. Тіссена, вул. Нібура і вул. Леппа. Втім Тіссенів, Нібурів і Леппів було багато. Котрі з них маються на увазі? Про це у розпорядженні – ані пари з вуст. З першими двома наче просто – це найвірогідніше хазяїн заводу сільськогосподарських машин і знарядь Корнеліус Тіссен, а також володар парових млинів і комерційного банку Герман Нібур. Складніше з Леппами. Кому з них лаври? Засновнику і власнику заводу сільгоспмашин і знарядь Петрові (Петеру) Генріховичу (1817–1871)? Чи його сину Петру Петровичу, співзасновнику акціонерного товариства «Лепп і Валльманн»? А може, онуку Іоганну Герхардовичу (1861–1920)? Чи усім трьом водночас?