Голосуем форумами?

Впечатлениями от присутствия на форуме «Новий курс України» (и не только на нем) с ПОЗИЦИЕЙ поделился общественный деятель, преподаватель ЗНТУ, к.н.т., доцент Михаил Чернобородов:

«Як попередньо повідомили організатори, на участь у форумі надійшло 1500 заявок. Цифра вражаюча. З кіл, дотичних до безпосередніх організаторів, ми дізнались, що спочатку було заплановано представництво місцевих осередків у кількості 300 осіб від кожної області, а потім його скоротили до 30 осіб (мабуть, через брак місць – ред.). Але, ніби насміхаючись з нас, з 9 червня Юлія Володимирівна з екранів центральних телеканалів запрошувала взяти участь у форумі й долучитись до його роботи.

Так саме Микола Маломуж, голова Народних зборів України (входить до складу Всеукраїнського об’єднавчого координаційного центру (ВОКЦ) щодо широкого обговорення питань державотворення, погодженою з Народною Радою України, Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка та ін. – ред.) скликає сам собі окремо Всеукраїнську Координаційну Раду, щоби, як сказано у прес-релізі, «розглянути питання формування нової стратегії розвитку України».

Така позиція Маломужа дуже нагадує дії голови Гельсінської спілки Левка Лук’яненка у 1991 р. Як відомо, для перемоги українських політичних сил над комуністами на перших виборах президента України, внаслідок тривалих перемовин й дуже широких обговорень Рухом, націоналістами та іншими організаціями було висунуто єдину кандидатуру – В’ячеслава Чорновола. Але Левко Лук’яненко, всупереч усім домовленостям й здоровому глуздові, пішов і зареєструвався кандидатом. А дурний приклад, як відомо – заразний. Такий демарш призвів до того, що слід за Лук’яненком лише від дніпропетровського осередку зареєструвалися одразу троє: Юхновський, Гринів, Драч. Так колишні дисиденти своїми руками знищили Незалежність – те, за що нібито боролися усе своє життя… Але, на жаль, історія нікого нічому не вчить.

14 червня Микола Маломуж відкрив роботу Всеукраїнської Координаційної Ради, у якій три десятки виступів – пусті доповіді і жодного слова щодо мети зборів. Тобто, за три години жодного разу не порадились, нічого не зкоординували. А для чого збирались – не зрозуміло.

…Наступного дня, 15 червня, відбувся загальновідомий форум під проводом Юлії Тимошенко. На місці з’ясувалось, що є делегати форуму, які мають можливість потрапити до павільйону №1, побачити Юлію Тимошенко наживо й можуть взяти слово. А також є гості форуму, які можуть потрапити лише до кінозали №2, куди здійснюватиметься лише відеотрансляція того, що відбуватиметься у головному приміщенні. Адже то дрібниці у порівнянні з тим, що організатори не передбачили можливості час від часу долучати до дискусії у павільйоні глядачів із кінозали. Через це гості почували себе біомасою: хтось пішов одразу, решта розсмоктувалась поступово.

На жаль, ні формат, ні зміст форуму «Новий курс України» не відповідали черзі денній заходу. Так, протягом форуму усі слухали єдиного спікера – Юлію Тимошенко. За 1,5-годинну доповідь лише була оголошена і коротенько обгрунтована необхідність переходу до парламентської форми врядування канцлерського типу. Решта виступу містила констатацію фактів кепського життя в Україні або його порівняння з закордонним станом речей без жодної пропозиції щодо наведення ладу в Україні.

Отже, черга денна – приблизно однакова для усіх трьох заходів. А цілковита відірваність учасників форуму від життя пересічного українця яскраво характеризується тим, що обговорення необхідності зміни життя у країні – це просто данина моді….»

Стоит отметить, что у Юлии Тимошенко это не последний форум. В августе предполагается презентация «нового экономического курса», в сентябре – «новой экосистемы нации». Это говорит о том, что появились ресурсы, готовые оплатить проведение дорогостоящих мероприятий для привлечения дополнительного электората. Ведь кто Тимошенко традиционно симпатизирует? Социологи говорят, что «беднейшие, малообеспеченные слои населения, живущие в селах и небольших населенных пунктах». Однако это ядро ее явно не устраивает. Нужна молодежь, да поинтеллектуальней. Так вряд ли они к избирательным урнам подойдут. В лучшем случае «лайкнут» на странице кандидата в соцсети.

Наталья НЕСТЕРЕНКО

Источник Позиция