Регистрация    Войти
Авторизация
» » » » Галина ГОНЧАРЕНКО: «Соціальні працівники повинні відчувати, що потрібні державі»

Галина ГОНЧАРЕНКО: «Соціальні працівники повинні відчувати, що потрібні державі»

Категория: Общество, Регион
Галина ГОНЧАРЕНКО: «Соціальні працівники повинні відчувати, що потрібні державі» Минулого тижня, 20 лютого, на базі комунальної установи «Запорізького геріатричного пансіонату» Запорізької обласної ради відбувся семінар на тему «Організація роботи щодо проведення оцінки якості послуг стаціонарного догляду за особами, які втратили здатність до самообслуговування чи набули такої здатності».

ПОЗИЦІЯ вирішила дізнатись про таке суспільно важливе питання докладніше, відвідавши заклад і поспілкувавшись із директором Запорізького геріатричного пансіонату, заслуженим працівником соціальної сфери України Галиною Гончаренко.

 

– Галино Андріївно, нещодавно з ініціативи департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації відбувався семінар з вашого професійного напряму. Розкажіть, про що йшлось і хто був на ньому присутній?

– На семінарі були присутні начальник управління соціальних послуг та соціального забезпечення департаменту Вікторія Герасименко, начальник відділу інформаційного аналізу та перспективних соціальних розробок комунальної установи «Комп’ютерний інформаційно-обчислювальний центр» Запорізької обласної ради Галина Шевченко, директори територіальних центрів та їх заступники, завідуючі стаціонарних відділень для постійного або тимчасового проживання й заступники директорів інтернатних установ та геріатричних пансіонатів.

 

Йшлося про внутрішню оцінку нашої роботи. В рамках семінару департамент соцзахисту доручив мені поділитися досвідом своєї праці, що я з задоволенням і зробила: розповіла та показала за допомогою, в тому числі, слайдів. Бо коли існують проблеми, я вважаю, їх потрібно узагальнити та викласти всі на папері, і таким чином зробити планування. Це допомагає структуризувати і спланувати дії щодо вирішення цих питань. Працівники департаменту проаналізували стан роботи установ та закладів органів соціального захисту населення області в аспекті надання послуг особам, які потребують постійного стороннього догляду, впровадження новацій.

 

– Чи існують законодавчі норми, за якими ви приймаєте людей до пансіонату?

– Так, є певні умови. На державне утримання до нас приймаються літні особи, які досягли пенсійного віку, та інваліди І і ІІ групи старші за вісімнадцять років, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, і яким, згідно з медичним висновком, не протипоказане перебування в пансіонаті. А також люди, які не мають працездатних родичів, зобов’язаних утримувати їх згідно із законом. За наявності вільних місць ми можемо приймати й людей, у яких є працездатні родичі, але вже за умови стовідсоткового відшкодування пансіонату витрат на їх утримання.

 

– Скільки на сьогодні в пансіонаті проживає людей?

– У нас зареєстровано та мешкає 220 осіб, з них 40 – до 60-ти років, які мають інвалідність І та ІІ групи, та 57 на інвалідних візках, які щорічно до Міжнародного дня осіб з інвалідністю за підтримки міської програми отримують по тисячі гривень. Загалом підопічних з інвалідною категорією проживає 116 осіб, і 14, вік яких перевищує 90 років – вони отримують завдяки обласній програмі «Назустріч людям» до Міжнародного дня людей похилого віку по триста гривень щорічно. Здебільшого усі з міста Запоріжжя, але є люди, які приїхали з обласних населених пунктів: Оріхівського, Пологівського, Вільнянського, Мелітопольського та Михайлівського районів. Зазначу, що завдяки прискіпливій роботі наших соціальних працівників, пацієнти з різних регіонів області соціально адаптуються і навіть створюють подружжя.

 

– Щодо фінансування закладу: чи вистачає тих коштів, які виділяє держава?

– Ви знаєте, грошей багато не буває. Ми планували, що нам з бюджету виділять 24 млн, а отримали 21 млн гривень. Нам ці три мільйони звичайно стали би в нагоді. Ось ми відремонтували велику пральну машину, більше ми ремонтувати поки що нічого не можемо, коштів не вистачає, а обладнання в нас багато і на кухні, і в пральній, яке має властивість виходити з ладу. Я вже не кажу про оплату комунальних тарифів, зокрема, електроенергії, водопостачання. Ми намагаємось і тут економити: у нас є кондиціонери, але з цієї причини ми ними не користуємось. У нас ще є спецрахунок, і велику допомогу нам надає підприємство АТ «МОТОР СІЧ». До того ж, відповідно до угоди із фермерським господарством, реалізуємо харчові відходи та здаємо металобрухт, макулатуру, скляну тару, а це вже додатково десь 10 тисяч гривень – для нас вони дуже важливі, ми використовуємо їх на незаплановані витрати.

 

– З якими хворобами частіше до вас потрапляють підопічні?

– Це люди, які потерпають від інсульту. У той же час ми опікуємо колишніх в’язнів, тих, хто був залежним від наркотиків, ВІЛ-інфікованих і т.п.

 

– Розкажіть про фахову складову установи, і чи є проблема кадрів?

– У нас працює 140 осіб персоналу, з них 90 – медичні працівники, включаючи молодший медперсонал, один лікар-геріатр, два терапевти, стоматолог і психіатр.

 

Не вистачає у нас соціальних працівників, також бракує обслуговуючого персоналу. За невеличку зарплатню люди не хочуть працювати. Потрібно робітникам платити надбавки за шкідливий труд, щоб вони відчули, що потрібні державі.

 

Олексій ВЛАСОВ, фото Володимира САЛЬНІКОВА

 

 

Источник Позиция 
 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.