Реєстрація    Увійти
Авторизація
» » » Хроніки лікарської незламності

Хроніки лікарської незламності

Категорія: Статті, Політика
Хроніки лікарської незламностіНезламність – слово нині мейнстримне. Увесь світ захоплено слідкує за перебігом героїчного спротиву українського народу проти російської агресії. Ми тримаємось, доводячи світові нашу нескореність, але до того моменту, поки якась хвороба не звалить з ніг.

І от тоді забудьте про досягнення супрунівської медичної реформи – телемедицину, коли в умовах енергодефіциту не до онлайн-теревенів з лікарем не виходячи з дому. Часом і дому вже може не бути. Ще згадаймо укладання договорів, вибір лікаря за бажанням – забудьте, особливо в умовах, коли, наприклад, в Запорізькій області через медичну реформу, і війну також, із 56 обласних лікарських закладів лишилось 18.

З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україні зменшився розмір фактично контрольованої території, занепала економіка, розмір бюджетів скоротився, як шагренева шкіра. Зменшення фінансування лікарських закладів дуже боляче б’є, зокрема, по медичній сфері.

Наприкінці року клініки підписують договори із Національною службою здоров’я на наступний рік. Вже з’явились тривожні повідомлення про нестачу грошей на зарплати медперсоналу через урізання бюджетів. Такий стан речей ризикує спричинити скорочення медиків. А на тих, хто лишиться на посту, впаде подвійний чи потрійних тягар навантаження, адже пацієнтів не меншає – навпаки.

Як варіант із матеріальним забезпеченням може допомогти місцева влада. Але ж вона зазвичай заявляє про відсутність таких можливостей. Держбюджет дозволяє повністю профінансувати лише оборонні витрати, а усе інше – тільки за рахунок європейської допомоги. Якщо джерело західної підтримки перекриється, то лікарю доведеться лікувати хіба що «словом».

От з такою ситуацією в медицині входить в новий бюджетний рік Комунальне некомерційне підприємство «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР, що працює 24\7, повертаючи людям надію знов побачити «світ у віконці». Невідкладна допомога доставляє їх в установу з інфарктами не одної доби не тільки із Запорізької області, а й із сусідніх регіонів.
 
В блок інтенсивної терапії кардіологічного відділення №2 центру попадають пацієнти далеко не за направленням сімейного лікаря з прописаними контрактними послугами. Медпрацівникам не до ознайомлення з райдером «безкоштовних послуг». Їх завдання – врятувати життя людини, тим більш що гроші тут взагалі з пацієнтів не стягуються, навіть на придбання препаратів і ліків.
 
Сергій Федотов, завідуючий кардіологічним відділенням №2 блок інтенсивної терапії розповів, що в середньому лікування в закладі проходять 3 тисячі пацієнтів на рік. Щонайменш половина з них – за невідкладними показниками. Госпіталізуються через відділення інтенсивної терапії і отримують невідкладну хірургічну допомогу кардіоспрямування.
 
- Сергій Володимирович, звідки, скільки і в якому стані прибувають пацієнти?
- Ті, що потребують ургентної (невідкладної) допомоги, головним чином - із Запоріжжя і районів області, із місць обстрілів. Якщо говорити про пацієнтів, що поступають з гострим інфарктом, то за останні 11 місяців наша інтенсивна терапія прийняла таких 1100.
 
Кількість пацієнтів, порівняно з довоєнним періодом, збільшилась. Наш лікувальний заклад обласного призначення, і до 24 лютого 2022 року ми надавали допомогу мешканцям районів Запорізької області. З війною вони стали нашими пацієнтами в статусі тимчасово переміщених осіб.
 
- В керівництві НСЗУ влітку повідомили, що лікарі первинної допомоги «з початку війни змогли переформатувати роботу в умовах мільйонів переміщених пацієнтів, що уклали декларації». А як вторинна допомога порається з поставленими завданнями? Адже в зруйнованих чи окупованих клініках райцентрів області наші громадяни не отримають відповідну медичну послугу і з усіма «гарантованими безкоштовностями» вони прямують у вцілілі лікарні.
 
- Пацієнти, що виїхали із Бердянська, Мелітополя, Приморська тощо, тепер звертаються по допомогу в наш заклад. Проте фінансування на нас не переміщається.
 
- Тобто гроші за пацієнтом не йдуть?
- Так, люди прибувають, але матеріальний ресурс відсутній. Ми практично на тому ж довоєнному забезпеченні приймаємо внутрішньо переміщених осіб, за якими фінансування не прийшло. І такий чинник заважає закрити необхідні потреби.
 
До нас поступає пацієнт з гострим інфарктом міокарду, і ми маємо лікувати його у відповідності із цим пакетом. Але часто привозять людей з-під обстрілів, для яких унеможливилась змога вийти звідти своєчасно. В небезпечній зоні вони перебували з інфарктом по кілька тижнів, і пролікувати їх у відповідності з передбаченим пакетом практично неможливо.
 
У доставлених до нас по кардіологічну допомогу виявляються супутні хронічні захворювання. Це, як правило, пацієнти складні. За втрачений час, коли вони могли б отримати своєчасну допомогу, у них спостерігається загострення купи інших проблем, пов’язаних зі здоров’ям. Щоби надати повноцінну допомогу, є потреба в застосуванні додаткових витратних засобів.
 
Певний дефіцит спостерігається за централізованими поставками ресурсів для лікування гострого інфаркту. Є ще група пацієнтів, котрі не підпадають в пріоритетні кейси надання невідкладної допомоги, і там спостерігається дефіцит інструментарію для оперативного втручання. Нинішнє забезпечення обмежується головним чином медикаментами.
До того ж тепер доводиться купірувати більшу кількість інфарктів, ніж закладено угодою з Національною службою здоров’я на 2022 рік.
 
- Як на такий стан речей дивиться НСЗУ?
- Незалежно від пролікованих випадків, кожного місяця заклад отримує бюджет, закладений на 12 місяців (кошти, нараховані станом на 1 лютого – авт.). Трапляються періоди, коли надаємо послуг більше, ніж закладено. Умовно кажучи, замість закладених 50 випадків, довелось освоїти 75, і цей відсоток треба компенсувати.
 
Якби ж договори протягом року переглядались, то фінансування можливо б і збільшилось. Клініка отримала б додаткове фінансування, щоб відновити витратні матеріали, інструментарій. Але сума не переглядається.
 
Надходження гуманітарної допомоги не перекриває усіх наших витрат.
 
- Чи припустимо, що НСЗУ перегляне цьогорічні затрати і компенсує їх в наступному році?
- Наразі йде процес контрактування на наступний рік. Сподіваємось, що наші пропозиції будуть враховані, - резюмував Сергій Федотов.
 
Незважаючи на те, що діюче на сьогодні фінансування не покриває необхідних потреб і наявна відсутність компенсації за необхідні витрати, за увесь цей складний час не було жодного випадку відмови у наданні кваліфікованої допомоги пацієнтам. Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань не долучає пацієнтів для відшкодування їх лікування. Вони отримують централізований кейс обслуговування за рахунок клініки.
 
Інтервенційний кардіолог Владислав Володимирович Закройщик в тандемі з операційною медсестрою Іриною Миколаївною Заварзіною проводять оперативні процедури на порожнинах і судинах серця, часом повертаючи людей з потойбіччя. За перше півріччя цього року вони врятували 450 життів. За кінцевою річною статистикою можна казати, що операцій із гострого інфаркту проведено не менш 700.
 
В умовах війни зросла кількість людей з особливими потребами, з хронічними занедбаними хворобами, збіднілими пацієнтами, які не мають можливості сплатити медичні послуги. І запорізькі клініки усіх ланок продовжують надавати невідкладну допомогу, незважаючи на обмежені ресурси – вони здійснюють свій професійний подвиг. У свою чергу влада і державного і місцевого рівнів повинна приділити найбільшу увагу установам охорони здоров’я, а не обмежуватись тільки інформуванням о продовженні «ковідних карантинів».
 
Варто згадати, що до 2016 року наша країна жила за системою охорони здоров’я, побудованій ще в 20-х роках ХХ ст. академіком Миколою Сємашко. Потім розпочалась «супрунівка», яка декомунізовала принципи побудови медицини в країні, зруйнованої громадянською війною з супутніми епідеміями інфекційних хвороб і повального голоду.
 
Ми живемо в час, коли війна забирає кошти на оборону, а населення обмежується дуже скромною їжею, хворіє на ковід, відчуває гостру нестачу необхідних вітамінів. Сто років тому за таких умов реформував галузь видатний академік.
 
В Міністерстві із справ ветеранів вже підрахували, що після нинішньої війни в Україні очікується близько 3 мільйонів ветеранів, багато з них потребуватимуть лікування, медичного нагляду після поранень, профілактичних заходів. Так от не можна допустити, щоб і в мирний час фізичне виживання наших захисників залежало тільки від них. Проблему потрібно вирішувати тут і зараз, щоб система не зламалась.
 
Наталія НЕСТЕРЕНКО