Петро УДОВЕНКО: «Земельна реформа має бути для людей, а не олігархів»

- Вперше за 10 років у нас нормально з осені зійшла і розпустилася пшениця , - говорить Петро Петрович. – Посівна кампанія 2019 року, щедра на вологу, цього не віщувала. Але ціна на пшеницю впала, що вдарило по сільгоспвиробникам. Чому? Долар нібито стабілізувався. Відповідь така: китайський коронавірус. Як це пов’язано? Здається, що дехто просто спекулює на даній темі. З іншого боку, розраховуємо на те, що ситуація кінець-кінцем стабілізується. Аграрії на це заслуговують, бо саме ми годуємо Україну. Але все відбувається якось «без царя в голові».

- Хіба нічого не змінилося з приходом нової влади?

- Влада на погоду не впливає, а саме від погоди залежить багато чого в агросекторі. Вигідно вирощувати декілька різних культур, в залежності від кліматичних умов. Ще ми тримаємо у господарстві близько 1500 голів овець (але зі збутом їх, на жаль, поки існують проблеми). А ще впливає цінова політика. Коли ми сіємо, то розраховуємо на одну ціну, а зібравши врожай, «виходимо» на іншу, меншу. Відповідно, втрачаємо прибутки. Візьмемо 2019 рік. Пшениця – нижчає ціна, соняшник – так само. А причин цього ніхто не пояснює.

- А коливання курсу долара не сильно вплинули на ціноутворення?

- Скоріше, це внесло смуту у наше виробництво. Всі чекали, що коли впаде курс долара, стане жити легше, знизяться ціни. А цього не відбулося! Добрива, паливо-мастильні матеріали – все це залишилося у тій самій ціновій категорії. Тобто все робиться проти свого виробника. А це, між іншим, наша економіка.

Були часи, коли сільгоспвиробникам давали пільгові кредити. Але вони лишилися в минулому. Зараз змінилася ставка по орендній платі за землю. Всі забули, що раніше вона становила 150 гривень за пай, а на разі вже 15 тисяч. Ціна виросла у 100 разів за 20 років! Закони економіки, які є в моєму розумінні, не працюють. Відповідно, з перспективами у нас не дуже...

- А щодо земельної реформи – яке ваше ставлення до неї?

- Поки ми бачимо наступну ситуацію: на цьому питанні хтось дуже хоче спекулювати. На мій погляд, земля повинна бути для тих, хто бажає на ній працювати. Олігархи ж хочуть іншого – торгувати нашими надрами й отримувати надприбутки. Дійсно, у більшості країн світу земля є товаром, але ж вона має відповідну грошову ціну! Є також правила, за якими її можна продавати. Там немає спекуляцій. А земельна реформа у нашому виконанні – це зовсім інша справа. Як казала одна поважна людина, земля – це товар, який вже ніхто не планету не завезе...

- Знаю, що ви, як член Громадської спілки «Аграрний союз України», брали участь у акціях протесту щодо законопроекту про ринок землі. Наскільки вони виявилися ефективними?

- Із вересня минулого року ми дійсно мітингували проти того варіанту законопроекту, який запропонували президент та уряд. Вважаємо, що деякі його положення не є на часі, не є інтересами українців. Суспільство, як показала практика, також не сприймає земельну реформу у такому вигляді. Масові акції протесту – найліпше тому підтвердження.

Земля – це останнє, що в нас залишилося! Тому основною вимогою була заборона бездумного продажу української землі, в тому числі іноземцям, та відкликання відповідного законопроекту.

Не менш важливим було привернути увагу влади й до того, що починати процес відкриття ринку треба з упорядкування земельного господарства та інвентаризації земель. А на цей період українцям, які більше не бажають залишатися власниками наділів, дозволити продавати землю державі у особі громад. Однією з вимог було також те, щоб питання продажу землі вирішувалося тільки на всеукраїнському референдумі.

– Які наслідки можуть бути, якщо держава вирішить більше не прислухатися до пропозицій аграріїв і відкриє ринок землі у тій формі, яку вважатиме за потрібне?

– Сподіваюся, що такого не станеться. Тому що навіть у тяжкі повоєнні роки приділялася велика увага земельним питанням. В нашому господарстві, наприклад, і досі зберігаються державні акти на довічне користування землею, один з яких виданий ще у 1945 році.

Оптимізма в нас сьогодні, звичайно ж, більше. Адже без нього можна взагалі опустити руки і нічого не робити. До речі, саме селяни – найбільші оптимісти по життю. Ми можемо говорити про те, що все у нас погано, нема дощу, але сіємо в суху землю, сподіваючись на добрий врожай.

Зробити нормальний цивілізований обіг землі – це дуже добре. Щоб власники отримали її у свій оборот, а люди могли працювати на землі. Потрібно орієнтуватись на приклад іноземних країн – наприклад, тієї ж самої Німеччини чи Франції. І гроші за землю населенню пропонувати не менші, ніж у тих державах. Тоді в державі буде порядок, згодні? 2 тисячі доларів, які озвучують в уряді за гектар землі, то дуже низька ціна. І якщо влада не дослухається до вимог людей, аграрії знову вийдуть на акції протесту – в цьому немає сумнівів. Ми хочемо, аби влада нас почула! Землю не можна продавати, лише здавати в оренду, інакше втратимо державність України.

- Петре Петровичу, наостанок: свого часу Чернігівський район став однією об’єднаною територіальною громадою. Щось змінилося після її утворення?

- Фактично помінялося те, що раніше були бюджети району і сільських рад. Наше підприємство – основний платник податків у Новомихайлівці. Сільрада мала можливість розпоряджатися цими коштами так, як вважала за потрібне. За її кошти були встановлені системи освітлення та відеоспостереження, взагалі відбувався благоустрій території – це для ОТГ головне питання. Але, скажу чесно, виграла від створення громади насамперед Чернігівка. Основні гроші залишаються там, а до сел. поки не дійшли. Та ми сподіваємося, що згодом обставини зміняться.

Максим КОРОБЕЦЬ, фото Володимира САЛЬНІКОВА

С фотоотчетом Вы можете ознакомиться ЗДЕСЬ

Источник Позиция