Як відстояти своє право на земельну ділянку?

Неузгодженість меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами не є підставою для відмови сільради в затвердження технічної документації, кажуть експерти юридичної компанії .

 

Мабуть, ще з часів зародження римського права так уже повелося, що сусід сусідові вовк. Крім особистої неприязні і пліток, вам можуть почати будувати підступи. Як бути в ситуації, якщо недружні сусіди ставлять палиці в колеса і заважають реалізації вашого законного права, скажімо, на приватизацію суміжної земельної ділянки? Про це ми дізнаємося з розглянутого судового рішення.

У 2005 році Л., будучи власником будинку, розташованого на земельній ділянці, звернувся до сільської ради із заявою про приватизацію цієї земельної ділянки. Рішенням сесії вказаної сільради від 26.07.2005 йому було надано дозвіл на виготовлення технічної документації. Документація для приватизації земельної ділянки була підготовлена, заявником сплачені гроші за її виготовлення. Однак сусіди (відповідачі по справі) відмовлялися підписати акт погодження меж земельної ділянки, мотивуючи відмову особистою неприязню до нього і наявністю спору про звільнення їм проїжджої частини тупика.

Рішенням сільської ради від 31.08.2007 Л. відмовлено в затвердженні технічної документації по складанню державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та запропоновано вирішити це питання відповідно до ст. 103 Земельного Кодексу про добросусідство. Іншим рішенням цієї ж сільради від 09.10.2007 були узгоджені межі земельних ділянок усіх конфліктуючих сторін за умови, що сторони одночасно нададуть на розгляд та затвердження сільської ради акти погодження меж і технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

У листопаді 2007 р Л. звернувся до міського суду з позовом про усунення перешкод при затвердженні технічної документації для складання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку. Зокрема, позивач просив визнати недійсними пп. 2, 3 рішення сільської ради від 31.08.2007 та рішення цього ж ради від 09.10.2007, якими були створені перешкоди для реалізації його права на приватизацію земельної ділянки.

Рішенням міськсуду від 26.03.2008, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 19.06.2008, в задоволенні позову відмовлено. Позивач подав касаційну скаргу. Суд касаційної інстанції прийняв скаргу до розгляду. Нижчі суди, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що рішення сільради відповідають вимогам закону, прийняті в межах повноважень ради, не порушують прав позивача, тому немає підстав для визнання їх недійсними. Інші вимоги Л. не відповідають способам захисту цивільних прав. Однак Верховний Суд з такими висновками судів не погодився. І ось чому.

Відповідно до правил ст. 118 ЗК, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, що перебуває в його користуванні, подає заяву до відповідної місцевої ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Згідно з Інструкцією "Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі", затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04.05.99, технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку не містить вимог погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами.

Таким чином, вирішуючи спір, суди зазначених вимог законодавства не врахували, прийшли до необґрунтованих висновків, що оскаржувані рішення сільської ради не порушують права позивача, оскільки неузгодженість меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами не може служити підставою для відмови сільради в затвердження технічної документації.

В порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК суди неправильно застосували норми матеріального права, не з'ясували предмета позову, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, випливають чи правовідносини сторін з встановлених обставин, що має істотне значення для правильного вирішення спору. При таких обставинах ВСУ скасував рішення нижчих судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

По теме: